Дослідження бойових травм живота: нові дані з України

В умовах сучасних збройних конфліктів вивчення особливостей бойових травм має вирішальне значення для вдосконалення медичної допомоги та планування роботи служб на передовій. Нещодавнє дослідження, проведене в Україні, пролило світло на клінічні та епідеміологічні характеристики травм живота, отриманих під час масштабних бойових дій. Аналіз охопив 1407 поранених, які зазнали ушкоджень черевної порожнини внаслідок бойових операцій на сході країни. Результати дозволяють краще зрозуміти природу таких поранень, їхню локалізацію та вплив на стан постраждалих, що є важливим для розробки ефективних діагностичних і лікувальних стратегій.

Дослідження показало, що лише 3,5% поранених мали легкі травми живота, тоді як у 68,4% діагностовано тяжкий стан, а у 28,1% — украй тяжкий. Основною причиною поранень стали осколки — 85,6% випадків, тоді як кульові поранення склали 10,1%, а вибухові травми — 4,3%. Ізольовані ушкодження живота виявилися рідкістю, їх зафіксували лише у 14,4% постраждалих. Значно частіше травми живота поєднувалися з ураженнями інших частин тіла, зокрема кінцівок (55,7%) і грудної клітки (52,3%). Такі поєднані поранення ускладнюють надання допомоги та вимагають комплексного підходу до хірургічного втручання.

Проникаючі сліпі поранення переважали над наскрізними: 88,6% проти 11,4%. Однак при кульових пораненнях частка наскрізних ушкоджень була значно вищою (35,9%), ніж при осколкових (8,5%). Це пояснюється різною кінетикою уражальних елементів: кулі частіше проникають наскрізь, тоді як осколки зазвичай залишаються в тканинах. У 6,2% випадків спостерігалася евентерація — випадання внутрішніх органів, що свідчить про високу травматичність таких поранень.

Щодо структури ушкоджень органів черевної порожнини, найчастіше страждали порожнисті органи: ободова кишка була пошкоджена у 48,5% поранених, тонка кишка — у 46,0%, шлунок — у 10,4%, а дванадцятипала кишка — у 6,0%. Серед паренхіматозних органів лідирувала печінка з ураженням у 27,0% випадків, за нею йшли нирки (18,8%), селезінка (16,5%) і підшлункова залоза (5,9%). Торако-абдомінальні поранення, які поєднують травми живота і грудної клітки, діагностували у 30,1% постраждалих, що додатково ускладнює прогноз і лікування.

Локалізація вхідних отворів також дала цікаві результати. Найчастіше ураження фіксували на бічній стінці живота (30,7%) та в поперековій ділянці (25,1%). Вчені припускають, що це пов’язано з використанням індивідуальних засобів захисту, які закривають передню частину тулуба. Водночас грудна клітка як місце входу ушкодження відзначена у 15,6% випадків, а множинна локалізація — у 9,7%. Площа ранових дефектів варіювала залежно від типу поранення: при кульових травмах вона зазвичай була невеликою (до 2 см²), а при осколкових середня площа (2−50 см²) переважала у 69,3% спостережень. Великі дефекти (понад 50 см²) частіше зустрічалися при осколкових пораненнях.

Ці дані мають практичне значення для планування медичного забезпечення бойових дій. Визначення тяжкості стану, структури ушкоджень і їхньої частоти дозволяє прогнозувати санітарні втрати та оптимізувати евакуаційні й лікувальні заходи. Наприклад, висока частота поєднаних травм підкреслює потребу в багатопрофільних хірургічних командах на передових рівнях медичної допомоги. Водночас значна кількість осколкових поранень вказує на необхідність удосконалення захисного спорядження, яке б ефективніше протистояло таким ураженням.

Дослідження провели фахівці з Української військово-медичної академії в Києві, Головної інспекції Міністерства оборони України та Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в Одесі. Авторами роботи є Ігор Собко, Андрій Верба, Сергій Асланян, Юрій Олійник, Олександр Жовтоножко, Андрій Околець і Микола Давидюк. Їхні висновки опубліковано в «Українському журналі військової медицини» (4, 2024, том 5), що підкреслює актуальність теми для сучасної військової медицини. Ця праця є важливим внеском у розуміння бойових травм і може стати основою для подальших розробок у сфері медичної тактики в умовах війни.