Кліматолог Майкл Манн критикує Трампа за промову в ООН

Американський кліматолог Майкл Манн опублікував критичну статтю у San Francisco Chronicle, присвячену виступу Дональда Трампа в Організації Об'єднаних Націй. У своїй публікації під заголовком «Я кліматолог. Промова Трампа в ООН — це потік дезінформації» Манн звинуватив колишнього президента у поширенні неточних відомостей про зміни клімату.

За словами Манна, майже кожне слово у промові Трампа «просочене брехнею». Кліматолог стверджує, що виступ був частиною «антинаукової програми» та містив численні фактичні помилки щодо кліматичних процесів. Манн позиціонує себе як захисника наукової істини, який протистоїть поширенню неправдивої інформації про глобальне потепління.

Однак критики самого Манна вказують на проблеми з його власними прогнозами ураганів протягом останнього десятиліття. Аналіз його передбачень показує значні розбіжності з реальними показниками. У 2024 році Манн прогнозував 33 шторми, але фактично їх було лише 18. У 2023 році його прогноз становив 15,9 плюс-мінус 4 шторми, а реально відбулося 20. У 2021 році він передбачав 11,9 плюс-мінус 3,4 шторми, тоді як насправді їх було 21 — майже вдвічі більше.

Подібні неточності спостерігалися і в інші роки. У 2020 році Манн прогнозував 19,8 плюс-мінус 3,4 шторми, а відбулося 30. У 2019 році його прогноз становив 10,9 плюс-мінус 3,2, а реально було 18 штормів. Ці дані викликають питання щодо точності його методології прогнозування природних явищ.

Особливу увагу критики звертають на те, що Манн подає свої прогнози з точністю до десятих часток шторму, що вважається науково необґрунтованим. Така псевдоточність, на думку опонентів, створює хибне враження про надійність передбачень, тоді як реальні результати демонструють значні відхилення.

Щодо історичних аспектів кліматології, Манн критикує згадки про «похолодання 1970-х років», називаючи це міфом, поширюваним скептиками. Він стверджує, що серйозні вчені ніколи не прогнозували глобального похолодання, а лише розглядали ізольовані припущення про вплив аерозолів.

Проте архівні дослідження показують іншу картину. Огляд наукової літератури того періоду свідчить, що приблизно дві третини кліматичних публікацій між 1965 та 1979 роками дійсно передбачали похолодання. Популярні видання того часу, включаючи Science Digest та Newsweek, публікували статті з заголовками на кшталт «Приготуйтеся до нового льодовикового періоду» та «Світ охолоджується».

Навіть відомий телеведучий Волтер Кронкайт у 1972 році повідомляв глядачам CBS News, що британський професор Хьюберт Лемб говорить про наближення нового льодовикового періоду до Північної півкулі. The New York Times у 1992 році опублікувала суперечливий заголовок: «Вчені припускають, що глобальне потепління може прискорити наступний льодовиковий період».

Манн також повторює своє улюблене твердження про те, що вчені компанії Exxon у 1980-х роках «таємно передбачили точне планетарне потепління, яке відбулося». Це твердження неодноразово спростовувалося. Внутрішні меморандуми Exxon досліджували сценарії, а не робили конкретні прогнози. Вони визнавали широку невизначеність і прямо застерігали, що результати є спекулятивними.

У своїй статті Манн також стверджує, що кліматичні впливи «фактично перевищують наукові прогнози». Однак статистичні дані показують інші тенденції. Площа лісових пожеж у США різко скоротилася з 1930-х років, а глобальні тенденції лісових пожеж також спрямовані вниз. Щодо ураганів, то глобальна частота не збільшується, а накопичена циклонна енергія коливається, але не показує довгострокового зростання.

Кількість сильних торнадо в США категорії EF3 і вище має тенденцію до зниження з 1970-х років. Смертність від повеней у всьому світі знаходиться на рекордно низькому рівні завдяки кращій інфраструктурі та системам попередження. Ці факти суперечать твердженням Манна про загострення кліматичних катастроф.

Критики вказують на те, що Манн часто використовує тактику дискредитації опонентів, представляючи будь-кого, хто не погоджується з його поглядами, як корумпованого або антинаукового. Він регулярно звинувачує критиків у зв'язках з нафтовими компаніями та називає їх загрозою для людства. Така риторика, на думку опонентів, є інтелектуально нечесним способом припинення наукової дискусії.

Особливу увагу привертає той факт, що кар'єра самого Манна була тісно пов'язана з політизацією науки. Його знаменитий графік «хокейної ключки», створений за допомогою спірних статистичних методів, та постійні судові процеси проти критиків демонструють, що він не є неупередженим захисником істини, як себе позиціонує.

Манн завершує свою статтю попередженням про те, що Трамп виконує «план, розроблений плутократами та забруднювачами». Це типовий прийом кліматолога: будь-хто, хто не погоджується з ним, є не просто помилковим, а корумпованим. Така тактика використовувалася ним як проти політиків, так і проти колег-учених.

Іронія полягає в тому, що власна кар'єра Манна стала майстер-класом з політизації науки. Він не є неупередженим захисником істини, як себе подає, а партизанським воїном, який використовує «науку» як зброю у політичній боротьбі. Його стаття читається не як тверезий аналіз вченого, а як полеміка активіста.