Кліматичні аномалії Другої світової війни: несподівані відкриття

Вчені з Бернського університету на чолі з професором Стефаном Бренніманом здійснили унікальне дослідження кліматичних умов періоду Другої світової війни, яке розкрило несподівані закономірності глобальних кліматичних процесів.

Науковці проаналізували величезний масив метеорологічних даних, зібраних у Німеччині, окупованих нацистами територіях, Швеції, Сполучених Штатах, Радянському Союзі та Великобританії. Дослідження охоплювало період з 1939 по 1946 роки та було спрямоване на вивчення особливостей атмосферних процесів у Північній півкулі.

Ключовим результатом стало виявлення унікальної кліматичної аномалії, яка припадає на 1940−1942 роки. Вчені зафіксували надзвичайно потужний та стійкий феномен Ель-Ніньйо, який мав значний вплив на глобальні кліматичні процеси. Дослідження показало, що незважаючи на загальне потепління у світі, окремі регіони зазнали суворих кліматичних випробувань.

Зокрема, Європа, північний захід Сибіру та центральна частина Північної Пацифіки пережили три надзвичайно холодні зими протягом періоду з кінця 1939 по 1942 роки. Southern Hemisphere також зазнав значних кліматичних змін — температура поверхні океану в середніх широтах була незвично низькою, а Австралія страждала від тривалої посухи з 1937 по 1945 роки.

Дослідники виявили низку унікальних кліматичних характеристик того періоду. Зокрема, спостерігалося послаблення полярного вихору в зимовий період, що призвело до аномально високих температур у верхніх шарах атмосфери та на поверхні в Алясці, Канаді та Гренландії. Водночас європейський регіон переживав екстремально низькі температури.

Важливим елементом дослідження стало вивчення впливу різних кліматичних індексів. Науковці проаналізували показники Ель-Ніньйо (Niño 3.4), Атлантичної мультидекадної осциляції (AMO) та Тихоокеанської декадної осциляції (PDO). Виявилося, що в цей період всі ці показники мали позитивні значення, що додатково підтверджує унікальність кліматичної ситуації.

Особливу увагу дослідники приділили вивченню стратосферних процесів. Було зафіксовано підвищений рівень озону в Арктиці та середніх широтах, слабкий полярний вихор та часті стратосферні потепління. Професор Бренніман особисто зазначив, що період 1940−1942 років представляє собою екстремальну кліматичну аномалію, яка мала hemispheric та глобальний масштаб.

Науковці звернули увагу на те, що офіційні кліматичні реконструкції, зокрема від Hadley Centre та NOAA, дещо нівелюють масштаб виявлених аномалій. На їхню думку, коригування температурних даних може бути занадто консервативним і не повною мірою відображати реальні кліматичні коливання того періоду.

Дослідження має важливе значення для розуміння глобальних кліматичних процесів, демонструючи, наскільки складними та непередбачуваними можуть бути кліматичні системи. Воно також підкреслює необхідність подальших ретельних досліджень історичних кліматичних даних та вдосконалення методів їх інтерпретації.

Результати роботи були опубліковані в низці авторитетних наукових видань, включаючи Nature, International Journal of Climatology та Climate Dynamics. Дослідження виконане групою вчених під керівництвом професора Стефана Бреннімана з Бернського університету та його колег — Юргена Лютербахера та Йоханеса Штеелена.