Кліматичні прогнози 1970-х років виявилися хибними

Сучасні дослідження демонструють разючий контраст між апокаліптичними прогнозами минулого століття та реальним станом довкілля. Аналізуючи історичні дані, можна побачити, що кліматичні умови залишаються відносно стабільними протягом століть, а багато похмурих передбачень не справдилися.

Порівняльний аналіз кліматичних описів, починаючи від часів Гомера у 8 столітті до нашої ери і до середньовічних записів Джеффрі Чосера 1387 року, вказує на дивовижну сталість природних умов. Середземне море, яке Гомер описував як «винно-темне», зберігає той самий відтінок і сьогодні. Весняна погода в Англії, з її березневою посухою та квітневими дощами, залишається такою ж, якою її описував Чосер понад шість століть тому.

Особливу увагу привертають прогнози, зроблені науковцями та екологами на початку 1970-х років. Пол Ерліх, відомий біолог, у 1969 році передбачав масштабну екологічну катастрофу до 1975 року, пророкуючи небачений голод та загибель сотень мільйонів людей. У журналі «Mademoiselle» він писав про неминуче перевищення населенням продовольчих запасів та прогнозував щорічну смертність від голоду 100−200 мільйонів людей протягом наступного десятиліття.

Кеннет Ватт, еколог, прогнозував, що до 2000 року світ повністю вичерпає запаси нафти. Реальність виявилася протилежною — глобальне виробництво нафти у 2024 році сягнуло приблизно 95 мільйонів барелів на день, що вдвічі перевищує показники 1970 року. Він також попереджав про настання нового льодовикового періоду, стверджуючи, що до 2000 року глобальна температура знизиться на одинадцять градусів.

Гаррісон Браун, член Національної академії наук, опублікував у Scientific American прогноз, згідно з яким людство мало повністю вичерпати запаси міді після 2000 року, а свинець, цинк, олово, золото та срібло мали зникнути до 1990 року. Жоден з цих прогнозів не справдився.

Професор Пітер Гантер з Університету Північного Техасу в 1970 році передбачав масовий голод в Індії до 1975 року, який мав поширитися на Пакистан, Китай, Близький Схід та Африку до 1990 року. До 2000 року, за його прогнозами, голод мав охопити Південну та Центральну Америку. Ці катастрофічні сценарії не реалізувалися.

Журнал Life у січні 1970 року повідомляв про «тверді експериментальні та теоретичні докази» того, що через десятиліття міські жителі змушені будуть носити протигази для захисту від забруднення повітря, а до 1985 року забруднення мало зменшити кількість сонячного світла, що досягає Землі, вдвічі.

Сенатор Гейлорд Нельсон цитував доктора С. Діллона Ріплі, секретаря Смітсонівського інституту, який вважав, що протягом 25 років від 75 до 80 відсотків усіх видів живих тварин вимруть. Цей прогноз також виявився помилковим.

Сучасні дослідження показують, що реальність виявилася набагато оптимістичнішою. Врожайність сільськогосподарських культур досягає рекордних показників, планета стає зеленішою, а тривалість життя в розвинених країнах значно перевищує похмурі прогнози минулого. Наприклад, у США очікувана тривалість життя становить 78,6 років, тоді як Пол Ерліх прогнозував її зниження до 42 років до 1980 року.

Дослідження підкреслює важливість критичного підходу до апокаліптичних прогнозів та необхідність базувати екологічну політику на перевірених наукових даних, а не на емоційних передбаченнях. Воно також демонструє природну стійкість екосистем Землі та здатність людства адаптуватися до змін навколишнього середовища.

Ці висновки базуються на дослідженнях та аналізі, проведених групою науковців під керівництвом Крістофера Монктона з Бренчлі, а також на історичних даних та документах, що охоплюють період від античності до сучасності. Результати їхньої роботи були опубліковані після рецензування та представлені науковій спільноті.