Кліматичні ризики загрожують глобальним ланцюгам постачання

Глобальні ланцюги постачання дедалі більше потерпають від кліматичних потрясінь, що змінює межі можливостей страхування та перерозподіляє ризики в світовій економіці. За останні роки застраховані збитки від катастроф зростають приблизно на 5−7% щороку в реальному вимірі. Оскільки страхові компанії відступають із регіонів та секторів високого ризику, тягар втрат дедалі більше переноситься на державні бюджети, підприємства та домогосподарства.

Порушення міжнародних ланцюгів постачання стало серйозним системним ризиком для Європи та інших країн поряд із продовольчою небезпекою, енергетичною нестабільністю та фінансовим стресом. Повені 2021 року в Німеччині та Бельгії паралізували логістику та виробництво по всій Європі, а посухи в південній Європі 2022 року скоротили врожаї та створили дефіцит водних ресурсів.

«Кліматичні шоки тепер спричиняють шоки ланцюгів постачання, поширюючись через взаємопов'язані мережі, а не залишаючись ізольованими лихами. Коли локальні погодні екстремуми проходять через взаємозалежні системи, вони швидко перетворюються на глобальний дефіцит та затримки, що загрожують економічній безпеці», — каже доктор Мікаель Мікаельссон, науковий співробітник Стокгольмського інституту навколишнього середовища.

Страхування та перестрахування, фінансові механізми, які зазвичай поглинають ці шоки, зараз проходять випробування через зростаючу складність, частоту та серйозність кліматичних загроз. Звіт «Страхування та перестрахування під кліматичним стресом: управління системним ризиком у глобальних ланцюгах постачання» базується на інтерв'ю з провідними експертами кількох найбільших європейських страхових компаній та досліджує, як ці сектори реагують на виклики зміни клімату та нові обмеження традиційних моделей передачі ризиків.

Без суттєвих змін у бізнес-моделях, регулюванні та координації між державним та приватним секторами існує ризик, що галузь підірве стабільність, посиливши системний кліматичний стрес, зазначається у звіті.

«Кліматичний ризик стає системним швидше, ніж страхові системи можуть адаптуватися, а коли збитки більше не можна диверсифікувати, страхування перестає працювати так, як задумано», — каже Мікаельссон.

Серед ключових висновків дослідження: фізичні та фінансові основи можливості страхування руйнуються через зростання кількості та інтенсивності загроз, концентрацію активів у вразливих регіонах та корельовані збитки в портфелях, що підриває принцип диверсифікації. Хоча інноваційні рішення, такі як параметричні продукти та оцінки стійкості, пропонують цінні інструменти, вони обмежені за обсягом та надійністю.

Охоплення страхування залишається вузько зосередженим на активах та прямих збитках, виключаючи повільні, непрямі та соціальні виміри кліматичного ризику. Структурні та технічні обмеження, включно з покладанням на історичні дані та фрагментовані метрики ризику, підривають здатність страховиків передбачати системний вплив. Короткострокові цикли андеррайтингу та щорічний перегляд цін заважають страхуванню підтримувати довгострокову адаптацію.