Кліматичні субсидії: $625 мільярдів щороку на вловлювання вуглецю

Уряд Сполучених Штатів запровадив масштабну програму податкових пільг для проєктів з уловлювання та зберігання вуглекислого газу, відому як Розділ 45Q. Ця ініціатива спрямована на підтримку технологій вловлювання, утилізації та зберігання вуглецю (CCUS) в різних галузях промисловості.

Програма передбачає значні фінансові стимули для компаній, які займаються вловлюванням вуглекислого газу. Залежно від типу проєкту та дотримання встановлених вимог, підприємства можуть отримувати від 60 до 180 доларів за кожну метричну тонну захопленого CO2. Найвища ставка — 180 доларів — передбачена для проєктів прямого вловлювання повітря (DAC).

Основні умови програми включають суворі критерії для отримання пільг. Зокрема, проєкти повинні забезпечувати мінімальний обсяг вловлювання: для DAC-технологій це 1000 тонн на рік, для інших промислових об'єктів — від 12,500 до 18,750 тонн. Важливою умовою є також дотримання вимог щодо середньої заробітної плати працівників.

Цікаво, що програма передбачає гнучкі механізми використання кредитів. Власники обладнання для вловлювання вуглецю можуть передавати податкові кредити іншим платникам податків або навіть отримувати пряму фінансову компенсацію для неприбуткових та урядових організацій.

Однак фінансові масштаби програми викликають серйозне занепокоєння. За розрахунками експертів, для повної компенсації щорічних викидів вуглекислого газу в США (близько 4,8 мільярда метричних тонн) знадобиться приблизно 625 мільярдів доларів щороку. Це становить майже третину від поточних надходжень федерального прибуткового податку.

Такі масштабні витрати можуть призвести до необхідності підвищення федеральних податків майже на 50%. Це викликає серйозні дискусії про економічну доцільність та фінансову стійкість запропонованої моделі боротьби зі зміною клімату.

Програма розрахована на дванадцятирічний період і має на меті заохотити впровадження технологій декарбонізації в складних для екологічної трансформації галузях, таких як виробництво цементу, сталі та електроенергетика.

Важливою особливістю є також механізм контролю за дотриманням умов. Якщо захоплений вуглець згодом буде випущений в атмосферу, компанія буде зобов'язана повернути отримані податкові пільги.

Кінцевий термін для початку будівництва проєктів встановлений до 1 січня 2026 року. Це накладає додаткові часові обмеження на потенційних учасників програми.

Експерти вважають, що ця ініціатива може стати потужним інструментом для прискорення процесів декарбонізації, хоча її фінансова модель потребує подальшого вдосконалення та ретельного економічного аналізу.