Коали проводять на землі менше 1% часу, але саме тоді гинуть

Австралійські вчені з Університету Квінсленда провели унікальне дослідження поведінки коал, яке розкрило несподівані деталі про найнебезпечніший період життя цих сумчастих. Використовуючи GPS-нашийники та датчики руху, дослідники виявили, що коали проводять на землі менше одного відсотка свого часу, проте саме в ці короткі моменти відбувається дві третини всіх зареєстрованих смертей тварин.

Габріелла Спаркс, аспірантка Університету Квінсленда, яка очолювала дослідження, пояснила, що коали переважно живуть на деревах, але через масштабну вирубку лісів їм все частіше доводиться подорожувати по землі, що створює серйозний ризик травм та смерті. Основними причинами загибелі коал під час наземних переміщень стають напади собак та зіткнення з автомобілями.

Для проведення дослідження науковці обладнали диких коал GPS-нашийниками та датчиками руху. Кожні п'ять хвилин GPS фіксував місцезнаходження тварини. Коли коала спускалася на землю, частота запису збільшувалася до одного разу на п'ять секунд, що дозволяло детально відстежувати рухи сумчастого під час цього короткого, але вразливого періоду.

Крім GPS, команда використовувала шестивісні акселерометри, які можуть виявляти тонкі зміни в русі та орієнтації. Це дозволило розрізняти ходьбу, лазіння та сидіння. У поєднанні з GPS результатом став надзвичайно детальний портрет поведінки коал.

Дані дослідження виявили щось одночасно очікуване та вражаюче. Так, коали проводять більшу частину свого життя на деревах, але вони використовують землю набагато рідше, ніж хто-небудь очікував. Спаркс зазначила, що їх здивувало, наскільки рідко та коротко коали використовують землю — лише два-три рази за ніч, в середньому близько десяти хвилин загалом, або менше одного відсотка свого дня.

Коли коали спускаються на землю, вони не рухаються швидко. Більшу частину часу вони роблять паузи, сидять та повільно оцінюють оточення. Лише незначна частина часу на землі витрачається на стрибки — швидкий рух, який нагадує галоп.

Дослідниця відзначила, що коали проводили майже стільки ж часу, сидячи та роблячи паузи, скільки й ходячи. Це може вказувати на те, що коали ретельно оцінюють своє середовище під час руху, можливо, оцінюючи дерева перед тим, як вибрати одне для лазіння, або це може відображати енергетичні витрати на стрибки.

Ці паузи, однак, можуть робити їх вразливими. Чим довше вони вагаються між деревами, тим більша ймовірність зустрічі з собакою або перетину дороги з рухом.

Це дослідження, представлене на щорічній конференції Товариства експериментальної біології дев'ятого липня, є першим, яке детально документує наземну поведінку диких коал з такою детальністю. Але воно відкриває ширші питання.

Якщо дослідники зможуть точно визначити, що змушує коал довше залишатися на деревах, чи то вид дерева, форма крони або структура ландшафту, вони зможуть спроектувати середовища проживання, які зменшують небезпечні наземні переходи.

Спаркс пояснила, що зараз вони вивчають особливості навколишнього середовища, які впливають на те, як довго коали залишаються на деревах. Якщо вони зможуть визначити види дерев або умови середовища проживання, які заохочують коал залишатися на деревах довше, вони зможуть проектувати або керувати ландшафтами таким чином, щоб зменшити потребу в наземних подорожах.

Це може означати посадку певних видів дерев, створення мостів у кронах або захист коридорів, які дозволяють коалам переміщатися з дерева на дерево, не торкаючись землі. Ці втручання можуть врятувати багато коал, особливо з огляду на те, що цей культовий вид уже був оголошений зникаючим у багатьох частинах Австралії.

Дослідниця підкреслила, що це дослідження є лише однією частиною головоломки, але воно додає важливий шар до розуміння того, як коали взаємодіють з усе більш зміненим людиною середовищем.