Коли наші предки почали регулярно їсти м’ясо?

Вчені зробили значний крок у розумінні харчових звичок предків людини, зокрема питання про те, коли вони почали регулярно вживати м’ясо. Досі відомо, що на час появи роду Homo понад два мільйони років тому м’ясо вже стало важливою частиною раціону. Це підтверджується знахідками кам’яних знарядь, які використовували для обробки туш тварин, а також викопними кістками з характерними порізами.

Проте залишається відкритим питання, коли і які саме гомініни вперше почали систематично споживати м’ясо. Нещодавнє дослідження, проведене групою науковців, дає нові підказки. Вони проаналізували ізотопний склад азоту у викопній емалі зубів представників роду Australopithecus, знайдених у печерах Стеркфонтейн у Південній Африці.

Атоми елементів можуть мати різні ізотопи — варіанти з різною кількістю нейтронів у ядрі. Вуглецеві та азотні ізотопи дозволяють реконструювати давні екосистеми та раціони живих організмів. У харчових ланцюгах ізотопи азоту накопичуються на вищих рівнях: хижаки мають вищий рівень співвідношення ¹⁴N/¹⁵N порівняно з травоїдними тваринами.

Результати аналізу зубної емалі Australopithecus показали, що ці ранні гомініни мали низькі показники азотних ізотопів, аналогічні до травоїдних. Це означає, що вони переважно харчувалися рослинами. Хоча вони могли іноді вживати яйця або комах, слідів регулярного полювання на великих тварин, подібно до неандертальців, не виявлено.

Співавтор дослідження доктор Людеке займалася аналізом викопної зубної емалі ще під час своєї дисертаційної роботи. Вона використовувала методи вимірювання стабільних ізотопів вуглецю, щоб визначити, які рослини входили до раціону давніх видів. Проте ці дані не давали змоги сказати нічого про можливе вживання м’яса.

Натхнення прийшло, коли колеги Людеке, Альфредо Мартінес-Гарсія та Даніель Сігман, розробили метод аналізу азотних ізотопів у морських мікрофосиліях. Виникла ідея застосувати цей підхід до викопних зубів. Спочатку метод протестували на емалі зубів сучасних гризунів, чий раціон був добре відомий. Коли експеримент підтвердив ефективність методу, аналіз поширили на зуби диких ссавців з музейних колекцій. Дослідження показало очікувані результати: різницю між травоїдними та м’ясоїдними тваринами можна було чітко простежити.

Наступним кроком став аналіз викопної емалі зубів, знайдених у Стеркфонтейні. Дослідники відібрали зразки із залишків Australopithecus, що жили в цих місцях приблизно 3,4 мільйона років тому. Отримані результати підтвердили попередні припущення: Australopithecus не демонстрував ознак регулярного м’ясоїдства.

Це дослідження є лише початком. Вчені планують розширити аналіз на інші викопні рештки з Африки та Азії, щоб з’ясувати, коли саме м’ясо стало постійною частиною раціону гомінінів. Чи відбулося це поступово, в різних регіонах незалежно? Чи співпадало це з появою кам’яних знарядь чи збільшенням обсягу мозку?

Відповіді на ці питання допоможуть глибше зрозуміти, як харчування вплинуло на еволюцію людини і які чинники сформували сучасний вигляд нашого виду.