Коли вибухнув Везувій: нові дослідження сперечаються про дату

Майже дві тисячі років тому, у 79 році нашої ери, гора Везувій вибухнула, обрушивши на Помпеї пекельні потоки попелу й пемзи. Ця катастрофа змусила близько 15 тисяч жителів покинути свої домівки, а щонайменше 1500 осіб загинули під завалами вулканічного сміття. Римський юрист Пліній Молодший, який став свідком трагедії, описав, як вулканічні уламки «затопили землю», а місто поглинула темрява, подібна до «чорної пітьми закритих і непросвітлених кімнат». Протягом двох днів Помпеї зникли з лиця землі, залишивши по собі лише легенду, доки у 1748 році випадкове виявлення водопроводу не спонукало до перших цілеспрямованих розкопок. Відтоді катастрофа стала об’єктом пильної уваги вчених і любителів археології, які досі сперечаються про деталі трагедії, зокрема про точну дату її початку.

У своєму подорожньому щоденнику кінця XVIII століття «Італійська подорож» Гете зазначав, що жодна історична катастрофа не приносила стільки розваг нащадкам, як виверження, що поховало Помпеї. І справді, для дослідників ця подія стала справжнім полем битви: вони дискутують не лише про день, коли Везувій вибухнув, а й про висоту хмари у формі парасольки, тривалість і силу вибухів. Два нові дослідження, опубліковані нещодавно, лише підливають масла у вогонь цих суперечок. Звіт Археологічного парку Помпей повертає нас до традиційної дати — 24 серпня, яку свого часу запропонував Пліній Молодший. Йому було лише 17, коли він спостерігав за катастрофою з вілли через Неаполітанську затоку. Його листи до історика Тацита, написані через 25 років після події, залишаються єдиним збереженим свідченням очевидця й єдиним джерелом, що вказує конкретну дату.

Оригінали листів Плінія не збереглися — до нас дійшли лише переклади та копії, перша з яких була зроблена у V столітті. «Багато рукописів листів Плінія дійшли до нас із різними датами», — зазначає класицистка Дейзі Данн, авторка біографії Плінія «Тінь Везувію» (2019), що вважається вичерпним дослідженням життя Плінія Молодшого та його дядька, Плінія Старшого, який загинув під час виверження. «24 серпня було обрано як найбільш достовірну дату з текстових міркувань», — пояснює доктор Данн. Проте нещодавно серед учених набула популярності альтернативна дата — 24 жовтня. Її підтримали після знахідки 2018 року в Будинку з садом, де на стіні виявили графіті, датоване 17 жовтня за сучасним календарем. Цей напис, зроблений вугіллям, не вказує року, але натякає, що виверження могло статися пізніше.

Знахідка графіті підкріплюється іншими доказами, що вказують на осінній період: недозрілі каштани й гранати, важкий вовняний одяг на тілах жертв, запечатані глеки з вином, що свідчить про завершення збору винограду, а також жаровні для дров у будинках. Массімо Осанна, який на момент знахідки очолював Археологічний парк Помпей, був переконаний, що графіті намалювали за тиждень до катастрофи. «Ця вражаюча знахідка нарешті дозволяє нам із упевненістю датувати катастрофу», — заявляв він. Однак Дейзі Данн вважає малоймовірним, щоб Пліній Молодший забув настільки важливу дату, хоча й визнає, що 24 серпня здається їй занадто раннім для таких умов.

Нещодавній поворот Археологічного парку від жовтня до серпня частково базується на аналізі листів Плінія, проведеному класицистом Педаром Фоссом із Університету ДеПо в Індіані. У своїй книзі 2022 року «Пліній і виверження Везувію» Фосс дослідив 79 ранніх рукописних копій листів і простежив, як текстові помилки накопичувалися з часом. Він дійшов висновку, що проста помилка переписувача у 1420-х роках — заміна літери «u» на «n» — призвела до неправильної дати 1 листопада. Ця помилка з’явилася у другому друкованому виданні листів Плінія 1474 року й спричинила подальші плутанини. До XX століття в обігу було вже сім різних дат, а Марк Твен у своєму подорожньому нарисі 1869 року «Простаки за кордоном» жартома запропонував ще одну — 9 листопада. «Ці численні варіанти створювали враження сумнівів у тому, що саме писав Пліній, але я зміг пояснити кожну помилку», — стверджує Фосс.

Він також відкинув археологічні докази на користь пізньої дати. За його словами, шкірки гранатів використовували для фарбування, а не для їжі; жаровні слугували для готування, а не лише для обігріву; вовняний одяг був стандартним для римських пожежників; а римські практики зберігання дозволяли тримати фрукти після сезону збору. Щодо графіті з Будинку з садом, у жовтні 2023 року дослідники на чолі з наступником Осанни, Габріелем Цухтрігелем, залишили власний напис вугіллям на тій самій стіні. Через десять місяців, 24 серпня 2024 року, текст залишався чітким. «Напис міг бути зроблений у жовтні будь-якого попереднього року», — зазначає Фосс.

Вулканолог Клаудіо Скарпаті з Університету Неаполя Федеріко II підтримує традиційну дату. «На мою думку, виверження сталося в серпні, у сонячний день», — каже він. Скарпаті є провідним автором двох нових досліджень, опублікованих у The Journal of the Geological Society. Перше пропонує погодинну реконструкцію подій, подовжуючи тривалість виверження з 19 до 32 годин. Друге виявило 17 окремих пірокластичних потоків — гарячих сумішей попелу, пемзи й газів, багато з яких раніше не документували. За словами Скарпаті, жителі Помпей не були поховані лавою чи отруєні газами, як часто вважають. «Лава не дійшла до Помпей, а гази складалися переважно з водяної пари та незначної кількості вуглекислого газу. Жертви загинули від задухи, вдихаючи попіл», — пояснює він.

О 12 годині першого дня Везувій викинув у повітря стовп із кам’яних уламків і газів, утворивши хмару у формі гриба, яку Пліній побачив о 13:00. Ця подія дала назву плініанським виверженням. Протягом перших 17 годин Помпеї засипало пемзою, а до 14:00 дахи почали руйнуватися під її вагою. На піку виверження, о 1:00 другого дня, стовп досяг висоти 21 милі. О 7 ранку 13-й пірокластичний потік — найсмертоносніший — накрив місто шаром попелу, поховавши тих, хто намагався втекти. Виверження припинилося о 20:00. Поль Кол, вулканолог із Плімутського університету, який не брав участі в дослідженні, зазначає, що ці роботи уточнюють хронологію подій і показують, як небезпека від таких вивержень може змінюватися навіть під час самої катастрофи.

Суперечки навколо Везувію, ймовірно, триватимуть безкінечно. Проте, на відміну від листів Плінія, геологічна історія катастрофи, здається, викарбувана в камені. Точна дата — 24 серпня чи 24 жовтня — залишається загадкою, яку наука ще має розгадати.