Колишні керівники компаній стають впливовими активістами-акціонерами

Нове дослідження, проведене науковцями з Техаського університету МакКомбс, розкриває цікаву тенденцію у світі корпоративного управління — феномен «квазі-інсайдерського активізму акціонерів». Йдеться про колишніх керівників, директорів та засновників компаній, які після залишення своїх посад використовують власні пакети акцій для впливу на корпоративну політику.

Джонатан Кон, доцент кафедри фінансів Техаського університету МакКомбс, разом із колегами з Університету Аризони Мітчем Таунером та Аазамом Вірані, проаналізували дані про акціонерський активізм та федеральну фінансову звітність за період з 1995 по 2021 рік.

Результати дослідження показали вражаючу статистику: за досліджуваний період 327 колишніх керівників взяли участь у 280 публічних кампаніях з активізму акціонерів. Серед цих «квазі-інсайдерів» 38% становили колишні генеральні директори, 30% — засновники компаній, а 21% — колишні члени рад директорів.

Особливо показовим є рівень успішності таких кампаній — 43% з них досягли своєї основної мети, зокрема отримання контролю над радою директорів цільової компанії. Фондовий ринок також позитивно реагував на такі кампанії: ціни на акції цільових компаній демонстрували короткострокове зростання в середньому на 3,9% протягом періоду від дня до оголошення кампанії до 10 днів після.

На відміну від великих інвестиційних фондів, таких як Elliott Investment Management, які зазвичай націлюються на великі корпорації, «квазі-інсайдери» переважно обирають менші компанії, що мають фінансові труднощі. За словами Джонатана Кона, це пов'язано з тим, що хедж-фондам часто невигідно займатися малими компаніями, що створює простір для діяльності колишніх керівників.

Показовим прикладом такої ситуації стала інтернет-медіакомпанія Destiny Media Technologies. Після звільнення з посади генерального директора у 2017 році, засновник компанії висунув свою кандидатуру до ради директорів разом із чотирма іншими особами. Він стверджував, що його звільнення було неправомірним, а поточне керівництво не справляється зі своїми обов'язками. Хоча ця спроба виявилася невдалою, вона ілюструє типовий сценарій подібних кампаній.

Дослідники відзначають, що такі конфлікти часто мають особистісний характер. «Генеральні директори публічних компаній часто мають велике его. Тому часто йдеться не стільки про боротьбу ідей, скільки про переконання „Я можу керувати цією компанією краще за тебе“», — пояснює Кон.

Для зменшення ризиків подібних конфліктів дослідники рекомендують компаніям деперсоналізувати суперечки та дотримуватися принципу, озвученого Майклом Корлеоне у фільмі «Хрещений батько 2»: тримати друзів близько, а ворогів — ще ближче. На практиці це означає підтримування конструктивного діалогу з колишніми впливовими особами компанії.

«Керівництву варто розглянути можливість збереження певного рівня зв'язку з людьми, які були важливими та впливовими в компанії в минулому», — радить Кон. «У принципі, колишній генеральний директор чи засновник компанії, ймовірно, має ідеї, які принаймні варто вислухати».

Хоча довгострокові наслідки таких активістських кампаній для прибутковості компаній важко оцінити кількісно, дослідники не знайшли доказів їхнього негативного впливу на фінансові показники. Серед найбільших компаній, які стали об'єктами таких кампаній, були Humana, Hewlett-Packard та Darden Restaurants.

Дослідження опубліковане в журналі The Review of Corporate Finance Studies під назвою «Quasi-Insider Shareholder Activism: Corporate Governance at the Periphery of Control».