Консерватори закликають переосмислити екологічний рух через призму традиційних цінностей

Сучасна екологічна політика та рух за декарбонізацію викликають дедалі більше критики з боку консервативних мислителів, які вказують на необхідність переосмислення підходів до захисту довкілля. Критики звертають особливу увагу на суперечності в реалізації програми Net Zero та її негативний вплив на економічне становище громадян.

Показовим прикладом цих суперечностей є ситуація з високопосадовцями, відповідальними за екологічну політику, які самі не дотримуються пропонованих ними обмежень. Зокрема, згадується Ед Мілібенд, який закликає громадян до енергоощадності, маючи при цьому дві кухні у власному будинку.

Критики стверджують, що гонитва за відновлюваними джерелами енергії часто ігнорує наявні природні ресурси, що знаходяться буквально під ногами. Імпорт енергоресурсів через складні ланцюги постачання призводить до значного підвищення кінцевої вартості для споживачів.

Філософ Роджер Скрутон у своїй праці «Зелена філософія» піддає критиці сучасний екологічний активізм з позиції утилітарної етики. Він зазначає, що утилітаризм, зосереджуючись на уникненні шкоди, не дає чіткого визначення самого поняття «шкода» та ігнорує людську моральну психологію. На його думку, утилітарний підхід зосереджений на теперішньому, не враховує минулого і плутається в роздумах про майбутнє.

Сучасний екологічний рух, на думку критиків, перетворився на ще один інструмент лівої ідеології, втративши своє первинне призначення. Подібно до інших соціальних рухів, він став частиною загальної ідеології невдоволення.

Консервативні мислителі наголошують, що саме консерватизм найкраще підходить для формування екологічної політики, оскільки його традиційна мова найкраще пояснює наші відносини з планетою та обов'язки перед майбутніми поколіннями. Едмунд Берк визначав мету політики не як перебудову суспільства заради якогось всеохопного бачення чи ідеалу, а як підтримку пильного опору ентропійним силам, що руйнують наш соціальний та екологічний спадок.

Особлива увага приділяється ролі фермерства у формуванні правильного екологічного світогляду. Традиції та практики фермерського господарства розглядаються як приклади активного екологізму, оскільки вони сприяють «пильному опору», про який говорив Берк. Фермер, який безпосередньо взаємодіє із землею та кліматом, краще розуміє природні процеси та сезонні цикли.

Критики сучасного кліматичного активізму вказують на те, що для багатьох його лідерів сам активізм важливіший за клімат. Вони закликають консерваторів повернутися до свого інтелектуального спадку та переосмислити екологічний рух з позиції традиційних цінностей.

Важливим аспектом є концепція міжпоколінних зобов'язань, яка природно виникає при роботі з землею. Сезонність сільськогосподарських робіт формує особливе відчуття часу, де ідея відповідальності перед майбутніми поколіннями стає очевидною та нагальною.

Консервативні мислителі закликають до відновлення балансу в екологічному русі, наголошуючи на необхідності повернення до традиційних цінностей та практик. Вони вважають, що відродження консерватизму має відбуватися не в залах засідань чи на міжнародних конференціях, а в сільській місцевості, де зберігаються традиційні методи господарювання та розуміння природних процесів.