Конституція України може захистити права ЛГБТ: нове дослідження

Україна, прагнучи до європейської інтеграції та розвитку демократичного суспільства, стикається з необхідністю вдосконалення правового захисту осіб із числа ЛГБТ спільноти. Попри певні кроки у напрямку подолання дискримінації, ситуація із забезпеченням їхніх прав залишається неоднозначною, особливо в умовах воєнного стану. Дослідження, проведене вченими з Дніпровського державного університету внутрішніх справ, підкреслює значні розбіжності між декларованими правами та реальними механізмами їх реалізації, пропонуючи конкретні законодавчі зміни.

На кінець 2024 року сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність не закріплені в Конституції України як захищені ознаки, що обмежує правовий захист ЛГБТ осіб від дискримінації. Аналогічно, право на зміну статевої належності, передбачене статтею 51 Основ законодавства України про охорону здоров’я, ускладнене бюрократичними вимогами, такими як медико-біологічні та соціально-психологічні показання. Це створює бар’єри для реалізації права на самовираження та самовизначення. Вчені зазначають, що Україна належить до більшості країн, які ще не включили положення про недискримінацію ЛГБТ осіб до своїх конституційних законів, хоча кількість держав із такими гарантіями поступово зростає.

Прогресивні демократичні практики, які Україна могла б перейняти, включають розширення переліку захищених ознак у статті 24 Конституції України. Зокрема, пропонується чітко вказати сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність як підстави, за якими дискримінація заборонена. Такий крок, на думку дослідників, сприяв би формуванню інклюзивного суспільства та відповідності міжнародним стандартам прав людини. Крім того, оптимізувати процедуру зміни статевої належності можна шляхом приведення українського законодавства у відповідність до рекомендацій Міжнародної статистичної класифікації хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКХ-11), що виключає пов’язаність таких процедур із патологіями.

Важливим аспектом є судова практика Європейського суду з прав людини, який у 2023 році визнав порушення Україною прав ЛГБТ осіб через неможливість укладення шлюбу чи іншого цивільного союзу для пар однієї статі. Це рішення підкреслює необхідність законодавчих змін для визнання стосунків ЛГБТ осіб, що могло б зменшити дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. Дослідники також звертають увагу на доцільність розгляду питання про створення спеціалізованої інституції для захисту прав ЛГБТ осіб, хоча це потребує додаткового обговорення з політиками, правозахисниками та представниками спільноти.

Попри складнощі воєнного часу, коли пріоритетами є захист прав дітей, внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців, вчені наголошують, що ігнорування прав ЛГБТ осіб послаблює демократичні основи суспільства. Вони посилаються на дані опитування 2024 року, проведеного «Суспільне Культура», яке показало, що 70,4% українців підтримують рівні права для ЛГБТ спільноти. Це свідчить про зростання суспільної толерантності, що може стати підґрунтям для законодавчих реформ.

Запропоновані зміни до Конституції та законодавства про охорону здоров’я, на думку вчених, мають бути частиною ширшої адаптації до міжнародних демократичних стандартів. Однак реалізація таких ініціатив потребує політичної волі та активного діалогу між державою, громадянським суспільством та ЛГБТ організаціями. Дослідження підкреслює, що без чіткого правового статусу ЛГБТ осіб Україна не зможе повноцінно забезпечити їхні права, що гальмує розвиток інклюзивного суспільства.

Автором дослідження є доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Лариса Наливайко, яка працює помічником ректора Дніпровського державного університету внутрішніх справ з гендерних питань. Її аналіз ґрунтується на національному та міжнародному законодавстві, а також на практиках країн, які вже закріпили права ЛГБТ осіб у своїх законах.