Лемури Мадагаскару та загроза циклонів: як стихії впливають на їхню поведінку

Мадагаскар розташований у південно-західному басейні Індійського океану — регіоні, де часто формуються тропічні циклони. За період із 1912 по 2022 рік острів пережив 69 таких штормів, проте вважається, що вони впливають на середовище існування місцевої фауни протягом сотень, а можливо, і тисяч років. Такі умови сформували унікальний та непередбачуваний ландшафт, що може впливати на біологічні адаптації тварин.

Лемури — примати, які природним чином мешкають лише на Мадагаскарі. На острові налічується понад 100 видів цих тварин, проте вони є однією з найбільш вразливих груп ссавців у світі. За даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), 98% видів лемурів перебувають під загрозою зникнення, з них 31% — у критичному стані. Основними чинниками загрози є вирубка лісів, браконьєрство та кліматичні зміни.

Через складні умови проживання лемури демонструють унікальні адаптивні риси, що допомагають їм виживати. Наприклад, на відміну від інших приматів, лише невелика кількість видів лемурів харчується фруктами, які швидко зникають після проходження циклону. Понад половина з них віддає перевагу листю, яке є більш стабільним джерелом їжі. Крім того, деякі види можуть впадати в сплячку або використовувати стан торпору — тимчасового зниження активності, що допомагає економити енергію в періоди нестачі ресурсів.

Довгий час вважалося, що такі особливості є результатом тривалої адаптації до частих природних катастроф. Однак це твердження потребувало наукового підтвердження. Команда дослідників вирішила з'ясувати, чи дійсно поведінкові особливості лемурів є наслідком тривалого впливу циклонів.

Для аналізу науковці створили карту впливу циклонів на різні регіони Мадагаскару, використовуючи дані про погодні умови, траєкторії штормів, їхню силу та кількість опадів за останні 58 років. Потім цю карту наклали на ареали проживання 26 видів лемурів, для яких були доступні достатні дані.

Щоб оцінити рівень адаптивності видів, кожному з них було присвоєно «бал стійкості», що враховував різні адаптивні характеристики: здатність впадати в сплячку, спосіб використання середовища проживання, розмір групи, залежність від фруктів у раціоні, площу ареалу та розміри тіла. Ці показники зіставили з інтенсивністю впливу циклонів у відповідних регіонах.

Результати дослідження здивували науковців: між рівнем впливу циклону та загальним балом стійкості не було виявлено суттєвого зв’язку. Це означає, що адаптивні особливості лемурів, ймовірно, не сформувалися виключно через часті природні катастрофи. Однак було зафіксовано іншу закономірність: види, що мешкали в зонах з високим рівнем впливу циклонів, мали менші розміри тіла.

Ця кореляція узгоджується з іншими дослідженнями щодо впливу екологічного стресу на ссавців. Відомо, що великі примати потребують більше їжі та довше розмножуються, що робить їх менш стійкими до різких змін середовища. Менші за розмірами тварини можуть швидше відновлювати популяцію після катастрофи.

Це дослідження стало першим, яке кількісно оцінило зв’язок між впливом циклонів і адаптаціями лемурів. Хоча прямого підтвердження гіпотези про вплив катастроф на поведінкові особливості не знайдено, отримані результати можуть стати основою для подальших досліджень. Крім того, вчені створили карту впливу циклонів, яка може бути використана для оцінки ризиків не лише для лемурів, а й для інших видів, що мешкають на Мадагаскарі.

Розуміння адаптивних механізмів тварин до природних катастроф має велике значення для заходів із їхнього збереження. З огляду на те, що кліматичні зміни спричиняють збільшення частоти та сили штормів, наукові знання про стійкість видів допоможуть розробити ефективні стратегії захисту біорізноманіття. Острівні екосистеми, подібні до мадагаскарської, є особливо вразливими, і їхнє майбутнє залежить від швидких і точних заходів з охорони довкілля.