Ленивці колись були гігантами розміром зі слона

Сучасні ленивці, відомі своєю повільністю та життям на деревах, мають набагато більш драматичну історію, ніж можна було б припустити. Протягом мільйонів років ці тварини існували у неймовірному різноманітті форм та розмірів — від крихітних деревних мешканців до масивних наземних гігантів розміром зі слона.

Сьогодні лише два невеликі види деревних ленивців живуть у тропічних лісах Центральної та Південної Америки. Однак не так давно за геологічними мірками ленивці були поширені скрізь. Під час пізнього кайнозою понад сто різних видів ленивців мешкали по всій Америці, процвітаючи в лісах, степах та інших екосистемах. Деякі з них були справжніми гігантами, досягаючи шести метрів у висоту та важачи кілька тонн. Проте до кінця останнього льодовикового періоду майже всі вони зникли.

Дослідник Альберто Боскаїні та його колеги вирішили з'ясувати, що спричинило такий драматичний підйом і занепад цих тварин. Вони проаналізували тридцять п'ять мільйонів років еволюційної історії ленивців, використовуючи комбінацію викопних даних, послідовностей ДНК та білків, а також передові методи еволюційного моделювання. Науковці простежили еволюційний шлях шістдесяти семи різних родів ленивців та перевірили, як такі фактори, як середовище проживання, дієта, клімат та хижаки, впливали на зміни розмірів тіла протягом часу.

Результати дослідження виявилися надзвичайно цікавими. З'ясувалося, що найбільшим фактором, який визначав розміри ленивців, було те, чи жили вони на землі, чи на деревах. Ранні ленивці були переважно великими наземними травоїдними тваринами. Однак коли ліси почали поширюватися, а відкриті простори поступилися місцем деревному покриву, ленивці еволюціонували у бік менших розмірів тіла та перейшли до життя в кронах дерев. Цей процес часто відбувався незалежно в різних еволюційних лініях. Деякі види знову збільшувалися в розмірах, ймовірно, як реакція на холодніший клімат та зміни в екосистемах.

Протягом мільйонів років ленивці процвітали. Різноманітність їхніх розмірів досягла піку під час плейстоцену. Однак близько п'ятнадцяти тисяч років тому їхня чисельність різко впала. Цей колапс не збігається з великими кліматичними змінами, але точно відповідає часу прибуття людей до Америки.

Докази переконливо вказують на полювання людей як ключовий фактор вимирання гігантських наземних ленивців. Їхні менші родичі, що жили на верхівках дерев, вижили, хоча й ледве, тоді як гіганти зникли назавжди. Це узгоджується з гіпотезою про те, що деревні ленивці змогли вижити завдяки тому, що жили високо в кронах дерев, поза досяжністю ранніх мисливців.

Дослідження показує, як середовище проживання формувало еволюцію ленивців протягом десятків мільйонів років. Перехід від відкритих ландшафтів до лісових екосистем сприяв зменшенню розмірів тіла та адаптації до деревного способу життя. Водночас кліматичні зміни могли стимулювати повторне збільшення розмірів у деяких лініях.

Вимирання мегафауни наприкінці плейстоцену є одним з найдраматичніших епізодів в історії життя на Землі. Ленивці-гіганти стали жертвами цього масового вимирання разом з мамонтами, саблезубими тиграми та багатьма іншими великими тваринами. Їхнє зникнення назавжди змінило екосистеми Америки.

Сучасні ленивці є живими свідками колишнього різноманіття цієї групи тварин. Їхнє виживання у кронах тропічних лісів нагадує нам про важливість збереження природних екосистем та про те, як людська діяльність може кардинально змінювати хід еволюції на нашій планеті.