Літні температури в Канаді не зростають вже 124 роки

Дослідження кліматолога Роя Спенсера спростовує поширене уявлення про безпрецедентне літнє потепління в Канаді протягом останніх десятиліть. Аналіз денних максимальних температур за період з 1900 по 2023 рік у шести найбільших південних провінціях країни не виявив жодного довгострокового тренду до зростання.

Дослідження охопило провінції Британська Колумбія, Альберта, Саскачеван, Манітоба, Онтаріо та Квебек, де проживає 86 відсотків населення Канади. Усі ці провінції межують з континентальною частиною Сполучених Штатів. Для аналізу використовувалися дані Глобальної історичної кліматичної мережі, що містить щоденні метеорологічні спостереження з усіх доступних метеостанцій регіону.

Методологія дослідження передбачала усереднення відповідних статистичних показників з усіх доступних станцій. До аналізу включалися лише ті станції, які мали принаймні 90 відсотків днів з даними у конкретному місяці. Оскільки кількість і розташування метеостанцій змінювалися протягом років, а в західній Канаді спостерігаються значні перепади висот, дослідник провів корекцію на висоту над рівнем моря. Для цього використовувався показник зміни температури 6,5 градуса Цельсія на кілометр висоти.

Результати аналізу виявилися несподіваними для багатьох. За 124 роки спостережень середня літня максимальна денна температура показала нульовий лінійний тренд, тобто 0,00 градуса Цельсія за десятиліття. Середня температура трьох найспекотніших днів кожного місяця навіть демонструє незначну тенденцію до зниження на 0,02 градуса Цельсія за десятиліття. Водночас середня температура трьох найхолодніших днів місяця показала невелике зростання на 0,03 градуса Цельсія за десятиліття.

Особливо цікавим виявився факт, що сім з десяти найспекотніших літ за весь період спостережень припали на 1930-ті роки. Це свідчить про те, що відносне потепління спостерігалося не лише в останні десятиліття, але й у період з 1920-х по 1940-ві роки. Між цими двома періодами потепління зафіксовано відносне похолодання.

Дослідження також звертає увагу на екстремальну хвилю спеки, що охопила західну Канаду наприкінці червня 2021 року. Хоча ця подія підняла середню температуру трьох найспекотніших днів до найвищого рівня за весь період з 1900 року, тримісячна середня літня максимальна температура виявилася лише третьою за величиною, поступившись 1961 та 1919 рокам.

Кількість метеостанцій, що брали участь у дослідженні, змінювалася з плином часу. Їхня кількість зростала з 1900 року до 1970-х років, після чого суттєво зменшилася в останні роки. Це типова тенденція для багатьох країн, де відбувається скорочення мережі метеорологічних спостережень.

Дослідник використовував поліноміальну апроксимацію третього порядку для відображення даних на графіках, що дозволило краще відобразити домінуючу особливість відносного потепління в 1920−1940-х роках та в останні десятиліття, а також відносного похолодання в проміжні десятиліття.

Варто зазначити, що корекція на зміну середньої широти розташування станцій не проводилася. Дослідник припускає, що така корекція може бути необхідною для зимових місяців, коли спостерігаються великі градієнти температури в напрямку з півночі на південь. Для літніх місяців такі корекції, ймовірно, були б незначними, але автор не виключає можливості перегляду цього аспекту в майбутньому.

Результати дослідження ставлять під сумнів поширене в медіа уявлення про те, що канадці переживають безпрецедентне літнє потепління в останні два десятиліття. Дані показують, що поточні літні температури загалом відповідають тим, що спостерігалися в період з 1920-х по 1940-ві роки.

Дослідження також представляє окремі результати для кожної з шести провінцій, що дозволяє жителям різних регіонів Канади ознайомитися з кліматичними тенденціями у своїх провінціях. Провінції представлені в порядку із заходу на схід, починаючи з Британської Колумбії та закінчуючи Квебеком.

Ці дані базуються на аналізі саме літніх місяців червня, липня та серпня, коли в Канаді спостерігаються найвищі температури року. Літній період є критично важливим для оцінки кліматичних змін, оскільки саме влітку найбільш відчутні екстремальні температурні явища та їхній вплив на населення, сільське господарство та екосистеми.