Любов до музики записана в генах: Дослідження 9000 близнюків

Музика має унікальну здатність викликати у нас сильні емоції. У когось певні пісні викликають «мурашки по шкірі» або навіть сльози, тоді як інші люди сприймають ті ж самі мелодії значно стриманіше, відчуваючи лише помірне задоволення або взагалі залишаючись байдужими. Що зумовлює таку разючу різницю у сприйнятті та насолоді музикою? Нове масштабне дослідження, проведене за участю понад 9000 близнюків, проливає світло на цю загадку, вказуючи на те, що наша здатність отримувати глибоке задоволення від музики може бути значною мірою записана в наших генах.

Згідно з результатами дослідження, опублікованими 25 березня в престижному науковому журналі Nature Communications, приблизно 54% індивідуальних відмінностей у рівнях насолоди музикою можна пояснити генетичними факторами. Решту 46%, як вважають вчені, визначають фактори навколишнього середовища та особистий досвід. До таких факторів належать виховання в сім'ї, де грали на музичних інструментах або часто слухали музику разом, відвідування концертів, музична освіта та інші індивідуальні музичні переживання протягом життя.

«Це дослідження вивчає те, про що багато хто з нас, музикантів, давно підозрював — деякі люди просто „запрограмовані“ на глибший зв'язок з музикою», — прокоментував результати Мітчелл Хатчінгс, доцент кафедри вокалу Флоридського Атлантичного університету, який не брав участі в дослідженні. Це означає, що наша біологія може відігравати суттєву роль у тому, наскільки сильно музика торкається струн нашої душі.

За допомогою складного статистичного моделювання дослідники також виявили ще один цікавий аспект: різні генетичні фактори впливають на різні аспекти музичної насолоди. Наприклад, одні гени можуть бути пов'язані з тим, як музика впливає на настрій людини, інші — із задоволенням, яке люди отримують від руху в такт музиці (танцю або простого притупування ногою), а треті — зі здатністю формувати міцні соціальні зв'язки через спільні музичні переживання, наприклад, під час відвідування концертів або спільного музикування.

«Ідея про те, що різні генетичні шляхи впливають на такі речі, як емоційний зв'язок з музикою, танці або гра з іншими, також відповідає тому, що ми бачимо в реальному житті», — додає Хатчінгс. «Наприклад, деяких співаків приваблює експресія, інших — ритм, а треті розквітають у спільній творчості». Це пояснює, чому навіть серед професійних музикантів існують різні мотивації та способи взаємодії з музикою.

Щоб дослідити роль генетики в насолоді музикою, Джакомо Біньярді, докторант у галузі когнітивної нейронауки, та його колеги з Інституту психолінгвістики Макса Планка в Нідерландах проаналізували дані понад 9000 близнюків віком від 37 до 64 років. Дані були взяті зі Шведського реєстру близнюків — масштабного ресурсу для медичних досліджень. Загалом у дослідженні взяли участь близько 3400 пар ідентичних (монозиготних) близнюків та 5600 пар неідентичних (дизиготних) близнюків.

Метод дослідження близнюків є класичним інструментом для вивчення відносного внеску генів та середовища у формування певних рис. Ідентичні близнюки мають практично 100% спільної ДНК, тоді як неідентичні близнюки, як звичайні брати і сестри, мають у середньому 50% спільної ДНК. Порівнюючи схожість у рівнях насолоди музикою між парами ідентичних та неідентичних близнюків, дослідники змогли оцінити ступінь генетичного впливу. Якщо ідентичні близнюки виявляються значно схожішими за певною ознакою (в даному випадку — за рівнем насолоди музикою), ніж неідентичні близнюки, це свідчить про суттєву роль генетики.

Для кількісної оцінки рівня насолоди музикою учасники дослідження заповнювали спеціально розроблену анкету — Барселонську анкету музичної винагороди (Barcelona Music Reward Questionnaire). Вона містить 20 тверджень, з якими учасники мали погодитися або не погодитися за шкалою від 1 (повністю не згоден) до 5 (повністю згоден). Приклади тверджень включали: «Музика заспокоює та розслабляє мене», «Коли я чую мелодію, яка мені дуже подобається, я не можу втриматися, щоб не відстукувати або не рухатися в такт», та «Коли я ділюся музикою з кимось, я відчуваю особливий зв'язок».

Результати аналізу показали, що ідентичні близнюки демонстрували в середньому більш ніж удвічі вищий рівень схожості в показниках насолоди музикою порівняно з неідентичними близнюками. Це стало вагомим доказом того, що генетика справді відіграє значну роль у формуванні того, скільки задоволення люди отримують від прослуховування музики.

Однак, як і будь-яке дослідження, ця робота має певні обмеження. Одним із них є базове припущення методу близнюків про те, що пари близнюків (як ідентичних, так і неідентичних), які виросли в одній родині, зазнають однакового впливу навколишнього середовища. На основі цього припущення робиться висновок, що більша схожість ідентичних близнюків зумовлена саме генетикою. Проте самі дослідники визнають, що це припущення не завжди є абсолютно точним. Наприклад, один із близнюків може проявляти більший інтерес до музики і активно шукати більше музичних вражень — відвідувати музичні заняття, концерти, самостійно слухати різну музику, — що, безсумнівно, вплине на його рівень музичної насолоди, незалежно від генетичної схильності.

Іншим обмеженням є відносна однорідність досліджуваної популяції. «Оскільки дослідження проводилося на шведських близнюках, необхідні подальші дослідження в різних країнах, щоб побачити, чи спостерігається такий самий відносний вплив генів та середовища в різних культурах», — зазначила Мішель Лучано, професор Школи філософії, психології та мовних наук Единбурзького університету, коментуючи дослідження. Культурні особливості сприйняття музики та її роль у суспільстві можуть впливати на результати.

Важливою частиною дослідження було також тестування музичних здібностей учасників — їхньої здатності розрізняти мелодії, ритми та висоту звуків. Відомо, що ці навички також мають генетичну основу. Окремо вчені оцінили загальну схильність учасників реагувати на винагороди та позитивні стимули — рису, відому як «чутливість до винагороди». Це дозволило команді перевірити, чи пов'язаний виявлений генетичний вплив саме з насолодою музикою, а не просто з кращими музичними здібностями або загальною схильністю отримувати задоволення від будь-яких приємних стимулів.

Результати цього додаткового аналізу виявилися дуже цікавими: виявилося, що значна частина генетичного впливу на насолоду музикою — близько 70% — не була пов'язана ані з музичними навичками, ані з загальною чутливістю до винагороди. Це свідчить про існування специфічних генетичних механізмів, відповідальних саме за здатність отримувати задоволення від музики як такої.

Це знову ж таки перегукується зі спостереженнями з реального життя. «Я бачив студентів, які не особливо мотивовані зовнішніми винагородами, але буквально оживають, коли виступають або навіть просто слухають музику», — каже Хатчінгс.

Підсумовуючи, Мішель Лучано зазначила, що отримані результати мають стимулювати подальші дослідження. «Ці висновки повинні заохочувати дослідження еволюційного походження насолоди музикою та мозкових шляхів, які відповідають за позитивні емоції, що їх може викликати музика», — вважає вона. Розуміння біологічних основ нашого зв'язку з музикою може розкрити глибші аспекти людської природи та еволюції.

Отже, хоча виховання, культурне середовище та особистий досвід безперечно формують наші музичні смаки та реакції, нове дослідження переконливо демонструє, що наша здатність глибоко переживати та насолоджуватися музикою має міцне біологічне коріння, закладене в наших генах.