Людський капітал у цифрову епоху: виклики та перспективи

У сучасному світі технологічних перетворень людський капітал зазнає кардинальних змін, що вимагає глибокого наукового осмислення та розробки нових стратегій розвитку. Дослідження, проведене групою вчених з Інституту економіки промисловості Національної академії наук України, розкриває складні процеси трансформації людського потенціалу в умовах цифрової революції.

Цифрова економіка докорінно змінює традиційні уявлення про працю та професійний розвиток. Технології штучного інтелекту та цифровізація створюють принципово нове середовище, де людський капітал набуває нових властивостей, функцій та компетенцій. Ключова особливість сучасного етапу полягає в тому, що технології вже не просто доповнюють людську діяльність, а стають її визначальним фактором.

Дослідження виявило декілька принципових викликів, з якими стикаються підприємства та працівники. По-перше, відбувається поступове витіснення традиційних робочих місць автоматизованими системами. За прогнозами McKinsey, до 2030 року близько 800 мільйонів людей можуть втратити свої робочі місця через автоматизацію. Водночас цей процес не є однозначно негативним — він створює нові можливості для професійної реалізації.

Важливим аспектом є трансформація вимог до професійних навичок. Якщо раніше пріоритетними були вузькоспеціалізовані технічні навички, то сьогодні на перший план виходять так звані «м'які навички» (soft skills) — креативність, емоційний інтелект, здатність до комунікації та адаптації. Технології штучного інтелекту поки що не можуть повною мірою замінити ці унікально людські якості.

Українські науковці особливо наголошують на необхідності збереження соціально-духовного виміру людського капіталу. В умовах тотальної цифровізації існує ризик втрати колективних зв'язків, знецінення міжособистісної взаємодії. Тому принципово важливо розробляти такі технологічні рішення, які б посилювали, а не руйнували соціальну взаємодію.

Серед практичних рекомендацій дослідники пропонують кілька стратегічних напрямків. По-перше, безперервне навчання та перекваліфікація працівників. По-друге, створення гнучких систем управління персоналом, здатних швидко адаптуватися до технологічних змін. По-третє, впровадження етичних стандартів використання штучного інтелекту.

Важливим є і державний вимір проблеми. Україна вже зробила певні кроки в цьому напрямку — зокрема, підписала Міжнародну декларацію з безпеки штучного інтелекту та затвердила Концепцію розвитку штучного інтелекту до 2030 року. Ці документи спрямовані на те, щоб технологічний розвиток відбувався з максимальним урахуванням інтересів людини.

Особливої уваги заслуговує питання збереження людського потенціалу в умовах воєнного стану. Дослідження показує, що цифрові технології можуть стати потужним інструментом відновлення економіки та реінтеграції переміщених фахівців.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що майбутнє людського капіталу — не в протистоянні з технологіями, а в їх розумному, етичному та гуманістичному використанні. Технології повинні служити людині, розкриваючи її творчий потенціал, а не обмежувати її можливості.

Дослідження проведене колективом науковців: Н.Ю. Брюховецькою, І.П. Булєєвим, О.А. Чорною, І.В. Брилем та Т.Ю. Коритько в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України.