Магнітне поле Землі слабшає над Атлантикою

Магнітне поле Землі відіграє критичну роль для існування життя на планеті. Воно захищає нас від космічної радіації та створює полярні сяйва. Тому будь-які зміни у цьому полі привертають пильну увагу вчених. Зараз одна з таких змін відбувається над Південною Атлантикою, де найслабша точка магнітного поля продовжує розширюватися.

Європейське космічне агентство протягом 11 років досліджувало магнітне поле Землі в рамках місії Swarm. Частиною цієї програми було вимірювання та спостереження за Південноатлантичною аномалією, вираженою слабкою зоною магнітного поля планети, яка розташована над Південною Америкою. Цю аномалію вперше виявили у 1958 році, коли супутники почали вимірювати радіацію навколо Землі, тому її існування не є новиною.

Однак дані місії Swarm показують, що слабка зона швидко розширюється, поширюючи свою присутність через Атлантичний океан у напрямку Африки.

За даними Європейського космічного агентства, це явище найкраще пояснюється дивною поведінкою глибоко всередині Землі на межі, де рідке зовнішнє ядро планети стикається з кам'янистим шаром мантії. Ця межа, яку називають зонами зворотного потоку, поводиться незвично і спричиняє ослаблення магнітного поля саме в цій точці.

«Зазвичай ми очікуємо побачити лінії магнітного поля, що виходять з ядра в південній півкулі», каже К.К. Фінлей, провідний автор дослідження та професор геомагнетизму в Технічному університеті Данії. «Але під Південноатлантичною аномалією ми бачимо несподівані зони, де магнітне поле, замість того щоб виходити з ядра, повертається назад у ядро. Завдяки даним Swarm ми можемо спостерігати, як одна з цих зон рухається на захід над Африкою, що сприяє ослабленню Південноатлантичної аномалії в цьому регіоні».

Окрім Південноатлантичної аномалії, місія Swarm також показала, що сильніша ділянка магнітного поля над Канадою також слабшає, тоді як зона над Сибіром посилюється.

Ослаблена зона не матиме значного впливу на людей, оскільки атмосфера в основному справляється з елементами, що впливають на поверхню Землі. Як зазначає NASA, ослаблення все ще перебуває в межах того, що вчені вважають нормальною варіацією, тому на повсякденне життя це не впливає.

Однак об'єктам на низькій навколоземній орбіті пощастило менше. За даними Європейського космічного агентства, супутники та інші космічні апарати, що проходять через цей регіон, стикаються з підвищеним рівнем радіаційного опромінення, що може призвести до збоїв або пошкодження критично важливого обладнання, а навіть до повних відключень.

Як зазначає Фінлей у дослідженні, космічні агентства враховують Південноатлантичну аномалію під час створення сучасних космічних апаратів, супутників та іншої космічної техніки. Тому не лише існуючі супутники ризикують отримати пошкодження, але й розширення слабкої зони впливатиме на те, як проєктуватимуться майбутні супутники та космічні апарати.

Європейське космічне агентство повідомляє, що місія Swarm продовжуватиме збирати дані про магнітне поле Землі в осяжному майбутньому.

«Справді чудово бачити загальну картину нашої динамічної Землі завдяки розширеним часовим рядам Swarm», каже Аня Стромме, керівник місії Swarm в Європейському космічному агентстві. «Усі супутники здорові та надають чудові дані, тому ми, сподіваємося, зможемо продовжити цей запис після 2030 року, коли сонячний мінімум дозволить отримати безпрецедентні відомості про нашу планету».