Метан в атмосфері: вчені пояснили причини зростання

Метан є другим за важливістю парниковим газом після вуглекислого газу, і його концентрація в атмосфері продовжує зростати. На відміну від вуглекислого газу, який поглинається сушею та океанами, метан руйнується безпосередньо в атмосфері, переважно через реакцію з гідроксильним радикалом. Оскільки метан є одним з найбільших поглиначів гідроксильного радикала, він також контролює концентрацію цієї речовини в атмосфері, що, у свою чергу, визначає тривалість життя метану, створюючи зворотний зв'язок.

Група дослідників під керівництвом Хе та колег представила нове дослідження, яке пояснює недавнє зростання концентрації метану. Вчені використали комплексний підхід, забезпечивши узгодженість між трьома ключовими параметрами: власне концентрацією метану, ізотопним складом метану, який відображає джерела з різними характеристиками, та рівнем гідроксильного радикала, змодельованим за допомогою сучасної хімічної моделі.

Результати дослідження показали, що зміни атмосферного метану найкраще пояснюються комбінацією факторів. З одного боку, спостерігається збільшення викидів від тропічного сільського господарства, з іншого — зменшення викидів від спалювання біомаси. Ці процеси модулюються глобальним трендом концентрації гідроксильного радикала.

Автори дослідження також виявили важливу закономірність: доля метану, який потрапляє в атмосферу, чутлива до хімічних зворотних зв'язків. Якщо ігнорувати ці зворотні зв'язки, це може призвести до неправильних припущень щодо джерел метану і, як наслідок, знизити ефективність заходів з пом'якшення наслідків.

Дослідження підкреслює складність атмосферних процесів та важливість комплексного підходу до вивчення парникових газів. Метан відіграє критичну роль у кліматичній системі Землі, і розуміння механізмів його накопичення в атмосфері є ключовим для розробки ефективних стратегій боротьби зі зміною клімату.

Вчені наголошують, що для точного прогнозування майбутніх змін концентрації метану необхідно враховувати не лише обсяги викидів з різних джерел, але й складні хімічні взаємодії в атмосфері. Це дослідження демонструє, що використання хіміко-кліматичних моделей, обмежених спостереженнями за метаном та його ізотопним складом, дозволяє отримати більш точну картину глобального балансу метану.

Результати роботи опубліковані в журналі AGU Advances і можуть стати основою для перегляду існуючих підходів до моніторингу та регулювання викидів метану на глобальному рівні.