Мільйони людей страждають від постковідного синдрому

У березні 2020 року Роун Браун, вчителька образотворчого мистецтва з Великої Британії, відчула перші симптоми Covid-19. Через кілька тижнів, коли більшість заражених вже одужували, її стан лише погіршувався. Дихальні труднощі, біль у м’язах, підвищена температура, галюцинації та понад 30 інших симптомів стали її новою реальністю. Як і мільйони інших людей, вона зіткнулася з тим, що тепер відоме як постковідний синдром.

За оцінками дослідників, близько 400 мільйонів людей у світі пережили довгий ковід, а лише у Великій Британії таких пацієнтів понад 2 мільйони. Симптоми можуть варіюватися від втоми до серйозних органічних уражень, таких як постуральна ортостатична тахікардія, фіброміалгія або ураження нервової системи. Медики досі не мають єдиної відповіді щодо причини виникнення цієї хвороби: серед можливих факторів розглядаються мікротромби, дисфункція вегетативної нервової системи та тривалий вплив вірусного білка на мозок.

Багато людей, які раніше вели активний спосіб життя, опинилися прикутими до ліжка. Лікарі відзначають, що довгий ковід часто вражає фізично активних людей, які до інфікування не мали серйозних проблем зі здоров’ям. Дослідження підтверджують, що жінки частіше страждають від постковідного синдрому, хоча значна частка пацієнтів — чоловіки.

Серед найбільш постраждалих груп — медичні працівники. Високе вірусне навантаження та недостатній захист під час початкових хвиль пандемії призвели до масових заражень. Деякі лікарі та медсестри, які отримали постковідний синдром, змушені були залишити роботу, а багато з них подали до суду на роботодавців через недостатній захист під час пандемії.

Економічні наслідки хвороби також вражають. За оцінками аналітиків, довгий ковід коштує світовій економіці понад 1 трильйон доларів. Втрата працездатності мільйонів людей призвела до скорочення трудових ресурсів і зростання рівня безробіття. Водночас влада багатьох країн ігнорує проблему. Наприклад, у Великій Британії звіти про дефіцит робочої сили не згадують постковідний синдром як одну з основних причин.

Попри важливість проблеми, деякі політики воліють забути про пандемію та її наслідки. Пандемічні заходи та політика охорони здоров’я стають дедалі менш пріоритетними, а довгий ковід залишається поза увагою урядів. У низці країн, таких як Німеччина та Франція, постковідний синдром уже визнано професійним захворюванням, що дозволяє постраждалим отримувати соціальну підтримку. Проте в багатьох інших державах пацієнти залишаються без належної допомоги.

Науковці наголошують на необхідності подальших досліджень. Відсутність біомаркерів ускладнює діагностику, а ефективного лікування досі не знайдено. Єдиним надійним способом полегшення стану пацієнтів залишається симптоматичне лікування та підтримка.

Експерти та лікарі закликають уряди не ігнорувати проблему, а суспільство — не забувати про тих, хто страждає від постковідного синдрому. Попри бажання залишити пандемію в минулому, її наслідки для мільйонів людей залишаються суворою реальністю.