Міждисциплінарний підхід у дизайнерській освіті: як зберегти українську автентичність

Сучасна дизайнерська освіта стоїть перед важливим викликом: як зберегти національну автентичність в умовах глобалізації та цифрової трансформації. Дослідження, проведене в Інституті педагогіки НАПН України, пропонує інноваційний підхід до вирішення цієї проблеми через інтеграцію українського декоративного мистецтва в професійну підготовку майбутніх дизайнерів.

Євген Бойко, аспірант Інституту педагогіки НАПН України, розробив комплексну методику, яка поєднує традиційні знання з сучасними освітніми практиками. Основою підходу є міждисциплінарна інтеграція, що охоплює історію мистецтв, етнографію, культурологію, теорію композиції та стилю.

Дослідження показало, що взаємопроникнення знань із суміжних гуманітарних галузей дозволяє студентам глибше усвідомити значення національних традицій у контексті сучасного дизайнерського мислення. Важливим аспектом є розвиток емоційної чутливості до культури та мистецтва, що стає основою для формування індивідуального естетичного стилю.

Методика передбачає активне залучення студентів до проєктної діяльності, участі у виставках, мистецьких конкурсах та практичних воркшопах. Це дозволяє не лише закріплювати теоретичні знання, але й розвивати креативність і здатність до самовираження через призму національної культури.

Особлива увага приділяється використанню сучасних цифрових інструментів та візуальних технологій. Створення цифрових баз даних орнаментів, 3D-моделювання традиційних форм та розробка інтерактивних додатків на основі національних візерунків дозволяє студентам творчо поєднувати традицію з інновацією.

Важливим компонентом методики є проведення міждисциплінарних майстер-класів, де викладачі з різних галузей працюють разом зі студентами над спільними проєктами. Такий формат сприяє формуванню цілісного професійного світогляду та глибшому розумінню культурного контексту.

Дослідження підкреслює необхідність критичного підходу до використання цифрових технологій. Вони мають виступати не заміною глибинного змісту, а його посередником та доповненням. Це дозволяє зберігати автентичність у дизайнерських розробках, роблячи їх водночас зрозумілими для глобальної аудиторії.

Методика включає також аналіз декоративного мистецтва через призму філософії та естетики. Це допомагає розкрити глибинні сенси, закладені у традиційних формах, та переосмислити їх у контексті сучасного дизайну середовища.

Практична реалізація підходу передбачає створення авторських проєктів, де поєднуються графічні, інформаційні, візуально-комунікаційні та декоративні елементи на основі українських традицій. Студенти працюють над розробкою інтерфейсів мобільних застосунків з орнаментальними мотивами, створенням брендингу локальних культурних ініціатив та дизайном об'єктів інтер'єру в етно-стилі.

Важливим аспектом є співпраця з громадами, музеями та фестивалями народної творчості. Це дозволяє студентам бачити практичне застосування своїх знань та відчувати себе активними учасниками культурного процесу.

Дослідження показує, що формування культурної обізнаності через міждисциплінарний підхід є не разовим завданням, а безперервним процесом, який вимагає системної співпраці викладачів різних галузей та постійної адаптації навчального контенту до культурних реалій.

Результати дослідження демонструють, що такий підхід дозволяє не лише зберігати національну культурну спадщину, але й робити її актуальною та затребуваною у світовому контексті. Студенти вчаться сприймати культуру не як застиглу традицію, а як динамічний простір для натхнення, переосмислення і творчого пошуку.