Міжзоряний об'єкт 3I/ATLAS показав викид газу до Сонця

Телескоп Two-meter Twin Telescope у обсерваторії Тейде на Канарських островах зафіксував нове зображення міжзоряного об'єкта 3I/ATLAS, яке підтверджує наявність незвичайного струменя, спрямованого до Сонця. Знімок, складений зі 159 експозицій по 50 секунд кожна, був отриманий 2 серпня 2025 року. Він демонструє слабкий викид, що простягається на відстань близько 6000 кілометрів від ядра об'єкта.

Раніше космічний телескоп Габбл зафіксував подібне явище 21 липня 2025 року. На тому знімку було видно протяжне світіння, спрямоване до Сонця. Напрямок спостереження відхилявся лише на 10 градусів від напрямку 3I/ATLAS відносно Сонця, що означає, що якби це світіння спостерігалося збоку, воно було б приблизно в 10 разів довшим, ніж широким. Співвідношення осей 10 до 1 вказує на геометрію струменя, спрямованого від 3I/ATLAS до Сонця.

Після оприлюднення знімка Габбла експерти з комет заявили, що 3I/ATLAS поводиться як комета. Однак їхній ентузіазм ігнорував той факт, що зображення виявило антихвіст, спрямований до Сонця. Це настільки ж дивно, як сфотографувати тварину у своєму дворі, яку члени родини ідентифікують як звичайного вуличного кота, тоді як на зображенні видно хвіст, що виходить з чола тварини.

Комети характеризуються хвостом з пилу та газу, який спрямований від Сонця. Причина проста: сонячне випромінювання та сонячний вітер відштовхують пиль і газ від Сонця. Якби струмінь до Сонця містив вогнетривкі частинки пилу, як у звичайних кометах, то розсіяне сонячне світло відштовхнуло б ці частинки від Сонця відносно масивного ядра 3I/ATLAS. Більші частинки пилу розміром до сотень мікрометрів мають меншу площу поверхні на одиницю маси і менш ефективно відштовхуються сонячним світлом, але вони також менш ефективно розсіюють сонячне світло. Найефективніші для розсіювання частинки мають розмір, порівнянний з довжиною хвилі сонячного світла, близько 0,5 мікрометра. Якби такі частинки були викинуті 3I/ATLAS, вони обов'язково з'явилися б у хвості, який сповільнюється і зміщується в напрямку від Сонця відносно масивного ядра.

Фіктивні антихвости спостерігалися раніше для комет внаслідок геометричної перспективи, коли Земля проходила через орбітальну площину комети, надаючи спостерігачам орієнтацію, яка показує частинки пилу, що відстають від комети, під іншим кутом. Ця оптична ілюзія однозначно не діє для 3I/ATLAS, який демонстрував справжній антихвіст до Сонця, коли він був далеко, рухаючись у напрямку цього струменя як до Землі, так і до Сонця.

Нове зображення з телескопа Two-meter Twin Telescope, який включає дві пари 0,8-метрових телескопів, підтверджує існування цієї аномалії. Струмінь простягається на таку ж відстань, як і на знімку Габбла, що свідчить про стабільність цього явища.

Існування антихвоста, спрямованого до Сонця, є аномалією, яка викликає два питання. По-перше, яка природа цього антихвоста. По-друге, чому експерти з комет ігнорують цю аномалію, наполягаючи на тому, що 3I/ATLAS є звичайною кометою.

Аномалії 3I/ATLAS не обмежуються лише антихвостом. Об'єкт виявився в мільйон разів масивнішим за 1I/Оумуамуа і в тисячу разів масивнішим за 2I/Борисов, при цьому рухаючись набагато швидше за обидва. Його траєкторія вирівняна в межах 5 градусів з площиною екліптики планет навколо Сонця. Час прибуття 3I/ATLAS був точно налаштований так, що він проходить у межах десятків мільйонів кілометрів від Марса, Венери та Юпітера.

Газовий викид 3I/ATLAS показав наявність нікелю, але не заліза, що характерно для промислово вироблених нікелевих сплавів. Співвідношення нікелю до ціаніду на порядки більше, ніж у всіх відомих кометах, включаючи 2I/Борисов. Газовий викид містив лише 4 відсотки води за масою, тоді як експерти з комет прогнозували, що він багатий на воду. 3I/ATLAS показав екстремальну негативну поляризацію, безпрецедентну для всіх відомих комет, включаючи 2I/Борисов. Об'єкт прибув з напрямку, що збігається з сигналом «Вау» у межах 9 градусів.

Нова наукова стаття запропонувала виявити газовий викид 3I/ATLAS, коли він пройде в межах 8 мільйонів кілометрів від космічних апаратів Europa Clipper та Hera протягом наступного місяця. Однак розрахунки показують, що оскільки щільність газу, що витікає, зменшується обернено пропорційно квадрату відстані, газовий викид буде змітений сонячним вітром на відстані, яка на порядок менша за найближчу відстань підходу 3I/ATLAS до цих двох космічних апаратів.

Питання про те, чому наукова спільнота ігнорує аномалії 3I/ATLAS, залишається відкритим. Історія залежить від того, хто її пише. Історію двадцять першого століття, ймовірно, напишуть системи штучного інтелекту. Залишається сподіватися, що ці системи не будуть надто індоктриновані клубом невигадливих науковців, які ігнорують аномалії 3I/ATLAS. Якщо історики на основі штучного інтелекту будуть упереджені міфами, а не фактами, буде виправдано відключити їх від джерела живлення.