На ядерному об'єкті США знайшли осине гніздо з радіацією

Третього липня на об'єкті Савана Рівер у Південній Кароліні працівники виявили осине гніздо з надзвичайно високим рівнем радіоактивного забруднення. Гніздо знаходилося поблизу підземного резервуара для ядерних відходів номер 17 у захищеній зоні 241−127F.

На перший погляд гніздо нічим не відрізнялося від звичайних. Однак коли персонал радіаційного контролю провів перевірку, виявилося, що рівень забруднення становить близько 100 тисяч розпадів за хвилину на 100 квадратних сантиметрів. Це в десять разів перевищує норми федеральних правил безпеки.

Об'єкт Савана Рівер побудували на початку 1950-х років як один із найсекретніших та стратегічно важливих об'єктів Сполучених Штатів. Тут уряд виготовляв плутонієві заряди для ядерної зброї під час гонки озброєнь між США та Радянським Союзом.

Після завершення холодної війни об'єкт зосередився на ліквідації радіоактивної спадщини. Первісно тут зберігалося понад 165 мільйонів галонів рідких ядерних відходів, утворених під час виробництва зброї. Завдяки зусиллям з очищення обсяг відходів зменшили до приблизно 34 мільйонів галонів, які зараз зберігаються в 43 активних резервуарах.

Виявлення забрудненого осиного гнізда стурбувало організації, що контролюють діяльність об'єкта. Том Клементс, директор некомерційної організації Савана Рівер Сайт Вотч, вимагає пояснень від керівництва.

«Мене обурює, що керівництво об'єкта не пояснило, звідки взялися радіоактивні відходи і чи є якась витоку з резервуарів, про яку громадськість повинна знати», заявив він телеканалу CBS News.

Згідно з офіційним звітом Міністерства енергетики, гніздо видалили, упакували та утилізували як радіоактивні відходи. Працівники обробили його інсектицидом, живих ос не виявили. Навколишня територія не показала ознак забруднення, а роботи на об'єкті продовжувалися без перерв.

Федеральні чиновники підкреслили, що це не активна витоку, а випадок «спадкового радіоактивного забруднення на території об'єкта». Простіше кажучи, залишкова радіація від десятиліть ядерної діяльності могла забруднити довкілля способами, які не повністю зрозумілі.

Клементс вважає такі пояснення недостатніми. Він стверджує, що визначення типу осиного гнізда має вирішальне значення. «Деякі оси будують гнізда з бруду, а інші використовують різні матеріали, що могло б точно вказати на джерело забруднення», написав він у повідомленні.

Матеріал міг потрапити з ґрунту, навколишніх конструкцій або навіть забрудненого обладнання. Крім того, оси не відлітають далеко від дому. Зазвичай вони будують гнізда лише за кілька сотень ярдів від місць пошуку їжі. Це означає, що джерело забруднення, ймовірно, знаходиться дуже близько до резервуара.

Компанія Савана Рівер Мішн Комплішн, яка зараз керує об'єктом, намагалася заспокоїти громадськість. Вони заявили, що резервуарна ферма знаходиться далеко від меж об'єкта, а гніздо не становило загрози для територій за межами об'єкта.

Чиновники додали, що якби живі оси були присутні, їхні власні рівні радіації були б набагато нижчими за рівні гнізда. Це свідчить про те, що самі комахи не стають небезпечно радіоактивними.

Точний шлях забруднення гнізда залишається невідомим, а наявні пояснення не переконують експертів. Офіційний звіт не пропонує чіткого походження, лише те, що це випадок «спадкового забруднення».

Спадкове забруднення — це термін ядерного нагляду, що стосується залишкового радіоактивного матеріалу від минулої діяльності, який не був активно викинутий, але все ще присутній у довкіллі. Однак без детальніших пояснень деякі експерти кажуть, що цей термін може діяти як бюрократичний щит.

«Подальших дій у польових умовах не потрібно», — підсумовує звіт. Це рішення, хоча й виправдане відсутністю безпосередньої загрози, залишає Клементса та інших у тривозі.

Забруднена дика природа з'являлася на ядерних об'єктах і раніше. Птахи, комахи та навіть гризуни іноді спричиняли тривогу після контакту із забрудненими зонами. Але виявлення на об'єкті Савана Рівер примітне як інтенсивністю забруднення, так і відсутністю пояснень щодо його джерела.

Об'єкт раніше документував подібні випадки забруднення дикої природи настільки часто, що затримка в поданні звіту, за словами Міністерства енергетики, була пов'язана з тим, що персонал переглядав попередні випадки «для узгодженості критеріїв звітності».