Найбільша у світі «водяна батарея» запрацювала: історичний прорив

На початку 2025 року Феннінська насосно-акумулювальна гідроелектростанція, розташована на північ від Пекіна, досягла повної операційної готовності, ставши найбільшою у світі установкою такого типу. Цей амбітний проєкт, який коштував 2,6 мільярда доларів і тривав понад 11 років, відкриває нові горизонти в технологіях зберігання енергії та підтримці відновлюваних джерел. Про це повідомляє видання PV Magazine, зазначаючи, що станція стала історичним досягненням у сфері зеленої енергетики.

Насосно-акумулювальні гідроелектростанції, відомі як «водяні батареї», відіграють важливу роль у стабілізації енергосистем. Вони дозволяють зберігати надлишкову енергію, вироблену відновлюваними джерелами, такими як вітрові та сонячні ферми, які не завжди працюють стабільно через залежність від погодних умов. Завдяки цьому зменшується навантаження на електромережі, що сприяє запобіганню відключень електроенергії. Феннінська станція, зокрема, підтримує сусідні вітрові та сонячні установки, забезпечуючи їхню інтеграцію в загальну енергосистему. Її загальна потужність становить 3,6 гігавата, що дозволило їй обійти попереднього лідера — станцію в окрузі Бат, штат Вірджинія, США, за даними Міжнародної асоціації гідроенергетики.

«Це надихає бачити, як перше з відновлюваних джерел енергії продовжує встановлювати нові рекорди, підтримувати новітні технології та пропонувати інноваційні рішення», — заявив Пабло Вальверде, заступник генерального директора Міжнародної асоціації гідроенергетики. За його словами, такі проєкти демонструють потенціал гідроенергетики у боротьбі зі зміною клімату та переході до сталого майбутнього.

Технологія «водяних батарей» базується на простому, але ефективному принципі. Як пояснює Міністерство енергетики США, насосно-акумулювальні станції складаються з двох величезних водойм, розташованих на різних висотах. У Феннінській станції верхній резервуар вміщує майже 59 мільйонів кубічних ярдів води, тоді як нижній — 93,6 мільйона кубічних ярдів. Коли сусідні електростанції виробляють більше енергії, ніж потрібно в даний момент, надлишок використовується для перекачування води з нижнього резервуара у верхній. Там вода зберігається як потенційна енергія. У періоди пікового попиту — наприклад, під час літньої спеки, коли кондиціонери працюють на повну потужність, — вода спускається назад до нижнього резервуара. Проходячи вниз, вона обертає турбіни, які генерують електроенергію.

На відміну від традиційних гідроелектростанцій, насосно-акумулювальні установки повторно використовують одну й ту саму воду, що робить їх екологічно безпечним способом зберігання енергії. Цей підхід не лише зменшує залежність від викопного палива, але й сприяє зниженню викидів парникових газів. Саме тому такі станції набувають дедалі більшої популярності в усьому світі.

За даними американських експертів, насосно-акумулювальні гідроелектростанції вже забезпечують близько 93% енергозберігання у Сполучених Штатах. Цього достатньо, щоб живити всі відеоігри, що граються в країні, протягом тижня. Попит на такі технології зростає, і нові проєкти вже плануються в різних куточках світу. Наприклад, у США розробляються станції в штатах Невада та Кентуккі, а в Європі подібний проєкт реалізується в Шотландії. Ці ініціативи свідчать про те, що «водяні батареї» стають невід’ємною частиною глобальної енергетичної інфраструктури.

Феннінська станція — це не лише інженерне диво, але й символ прогресу в галузі відновлюваної енергетики. Її запуск підкреслює важливість інновацій у боротьбі з енергетичними викликами сучасності. У той час, коли світ стикається зі зростаючим попитом на електроенергію та необхідністю скорочення вуглецевого сліду, такі технології стають ключовими для забезпечення стабільного та екологічного майбутнього. Вони дозволяють не лише ефективно використовувати енергію сонця й вітру, але й гарантувати, що ця енергія буде доступною тоді, коли вона найбільше потрібна.

Експерти зазначають, що успіх Феннінської станції може стимулювати подальші інвестиції в насосно-акумулювальні технології. Уряди та приватні компанії дедалі частіше звертають увагу на такі рішення, бачачи в них не лише економічну вигоду, але й внесок у збереження планети. У контексті глобальних кліматичних цілей, таких як Паризька угода, подібні проєкти стають прикладом того, як наука та інженерія можуть працювати разом для блага людства.

Запуск найбільшої у світі «водяної батареї» у Фенніні — це не просто технічне досягнення, а й крок до нової ери в енергетиці, де сталість і ефективність ідуть пліч-о-пліч. Ця подія надихає науковців, інженерів і політиків продовжувати шукати нові шляхи для забезпечення світу чистою енергією.