Найдавніший наскельний малюнок виявили в Індонезії

Археологи, які досліджували відбиток долоні на острові Муна в Індонезії, зробили сенсаційне відкриття. Виявилося, що цей малюнок має вік 67 800 років, що майже на 15 000 років перевищує попередні очікування. Знахідка змушує переглянути уявлення про ранню історію людства та шляхи міграції наших предків.

Відбиток, який довгий час залишався непоміченим серед більш пізніх зображень тварин і фігур, тепер офіційно визнаний найдавнішим твором мистецтва, коли-небудь виявленим на планеті. Його вік настільки значний, що дає унікальну можливість зазирнути в епоху, коли ранні люди тільки починали освоювати цей регіон світу.

Сьогодні острів Муна є туристичним раєм. Він розташований у мальовничій лагуні, оточеній кришталево чистими водами, вражаючими вапняковими ландшафтами та природними басейнами. Але 68 000 років тому це був зубчастий, небезпечний ландшафт для перших людей, які прямували з Азії до Австралії.

Протягом десятиліть науковці дискутували про те, яким шляхом ранні люди потрапили до Австралії. Існували дві основні версії: південний маршрут через Яву та Тимор або північний через Борнео та Сулавесі. Острів Муна розташований глибоко в межах Валласії, особливої океанічної зони, що розділяє континентальні маси Азії та Австралії. Цей острів лежить безпосередньо на стародавньому північному маршруті.

На острові Муна є кілька печер з багатою історією. Хоча сусідня печера на Сулавесі під назвою Леанг Карампуанг містила наративну сцену, датовану 51 200 роками тому, нова знахідка в печері Ліанг Метандуно на острові Муна виявилася ще старішою.

Професор Максім Обер, археолог і геохімік з Центру соціальних і культурних досліджень Гріффіта, який керував дослідженням, зазначив, що Сулавесі був домом для однієї з найбагатших і найтриваліших художніх культур у світі. За його словами, походження цієї культури сягає найдавнішої історії заселення острова людиною, принаймні 67 800 років тому.

Датування наскельних малюнків є надзвичайно складним завданням. Неможливо просто подивитися на пігмент і визначити його вік. Натомість дослідники мають покладатися на геологію навколо нього.

Протягом тисячоліть вода, що просочується в печері, утворює тонкі шари карбонату кальцію, або кальциту, поверх малюнка, створюючи щось на кшталт глазурі. Ці мінеральні відкладення містять надзвичайно малі кількості урану. Використовуючи лазер для аналізу радіоактивного розпаду в шарах кальциту поверх фарби, науковці можуть розрахувати мінімальний вік мистецтва під ним.

У печері Ліанг Метандуно кальцитове покриття відбитка долоні дало дату 71 600 років з похибкою плюс-мінус 3 800 років. Це забезпечує консервативний мінімальний вік 67 800 років для самого твору мистецтва. Для порівняння, це на 1 100 років старіше за відбиток долоні в Іспанії, який раніше приписували неандертальцям і який до цього часу вважався найдавнішим наскельним мистецтвом у світі.

Але дослідження виявило ще більш інтригуючі деталі. Команда знайшла кілька шарів історії. Один із сусідніх відбитків показав свідчення двох окремих епізодів малювання, розділених понад 35 000 років. Це не була печера, де хтось залишив відбиток долоні й пішов. Натомість це було місце, яке люди, включаючи художників, відвідували знову і знову протягом тисячоліть.

Ця нова знахідка є не просто вражаючим рекордом, вона перекреслює карту міграції людини. Сучасні моделі припускають, що перші люди досягли Австралії приблизно 65 000 років тому. Дати з цієї печери збігаються з цим графіком і навіть припускають, що вони могли потрапити туди трохи раніше. Це означає, що люди, які здійснювали ці небезпечні морські подорожі, стрибаючи з острова на острів від Борнео до Сулавесі та зрештою до Папуа, не просто ледве виживали. Вони малювали та використовували символізм.

Що стосується самого мистецтва, воно також викликає захоплення. Малюнок демонструє особливий стиль, де пальці виглядають штучно звуженими. Це був художній вибір, можливо, досягнутий шляхом переміщення руки під час процесу розпилення або нанесення більшої кількості пігменту. Ця специфічна стилістична особливість є унікальною для Сулавесі та свідчить про спільну культурну традицію, що поєднує цих ранніх дослідників. Через цю складність дослідники впевнено приписують мистецтво Homo sapiens, незважаючи на присутність інших архаїчних гомінідів у регіоні в той час.

Доктор Адхі Агус Октавіана, спеціаліст з наскельного мистецтва та автор дослідження, зазначив, що ці малюнки мають далекосяжні наслідки для розуміння глибинної історії культури австралійських аборигенів. За його словами, цілком імовірно, що люди, які створили ці малюнки на Сулавесі, були частиною ширшої популяції, яка пізніше поширилася регіоном і зрештою досягла Австралії.