Науковець пояснив роль вуглекислого газу у парниковому ефекті

Професор кліматології Девід Легейтс, директор з досліджень та освіти Корнуольського альянсу зі збереження творіння, представив ґрунтовний аналіз ролі вуглекислого газу в атмосфері Землі та його впливу на клімат планети.

За словами науковця, протягом багатьох років він отримував численні звернення від людей, які ставили під сумнів його позицію щодо вуглекислого газу як парникового газу та його впливу на довкілля. Легейтс чітко заявляє, що не вважає вуглекислий газ, метан та закис азоту екзистенційними загрозами для планети чи будь-якими іншими суттєвими загрозами.

Науковець наголошує, що вуглекислий газ не є забруднювачем. Він пояснює це на прикладі інших планет Сонячної системи: «За даними більшості авторитетних науковців, на Марсі та Венері немає життя, і атмосфери наших двох найближчих планет складаються переважно з вуглекислого газу — на Марсі близько 96% вуглекислого газу, 2% аргону та 2% азоту, а на Венері приблизно 96,5% вуглекислого газу і лише 3,5% азоту».

Легейтс підкреслює важливість парникового ефекту для життя на Землі. Без газів, як-от вуглекислий газ, що створюють парниковий ефект, життя на планеті було б неможливим. Завдяки парниковому ефекту поверхня Землі тепліша приблизно на 30 градусів Цельсія, ніж була б за відсутності атмосфери.

Науковець виділяє чотири основні групи поглядів на роль вуглекислого газу:

1. Кліматичні алармісти, які вважають вуглекислий газ небезпечним і вимагають негайного припинення його викидів
2. Кліматичні апологети, які визнають проблему, але вважають, що відмова від викопного палива зруйнує економіку
3. Кліматичні реалісти, до яких відносить себе Легейтс, які розглядають вуглекислий газ як незначний чинник кліматичних змін
4. Група, яка повністю заперечує будь-який вплив вуглекислого газу на радіаційний баланс Землі

Легейтс спростовує поширені помилкові аргументи проти існування парникового ефекту. Зокрема, він пояснює хибність тверджень про те, що закон ідеального газу нібито доводить неможливість нагрівання атмосфери парниковими газами. Науковець також спростовує міф про те, що подвоєння концентрації вуглекислого газу мало б призвести до подвоєння парникового ефекту.

«Наука справді показує, що збільшення вмісту вуглекислого газу призводить до незначного потепління, і як це невелике потепління, так і ефект добрива від вуглекислого газу, ймовірно, будуть корисними. Однак вуглекислий газ не стане екзистенційною загрозою для планети», — підсумовує Легейтс.

Важливо зазначити, що Девід Легейтс має ступінь доктора філософії з кліматології та є співредактором книги «Клімат та енергія: аргументи на користь реалізму» (Regnery, 2024). Його позиція базується на фундаментальних законах фізики та багаторічних дослідженнях атмосферних процесів.

Науковець закликає дотримуватися істини та спиратися на наукові факти, уникаючи як необґрунтованої паніки, так і повного заперечення ролі парникових газів у формуванні клімату Землі. Його збалансований підхід допомагає краще зрозуміти складні взаємозв'язки між атмосферними газами та кліматичною системою планети.