Науковці оцінили збитки від викидів найбільших нафтогазових компаній

Нове дослідження, опубліковане минулого місяця в журналі Nature, пропонує методологію для кількісної оцінки кліматичних збитків, спричинених найбільшими нафтогазовими компаніями світу. Автори дослідження Крістофер Каллаган та Джастін Манкін стверджують, що їм вдалося встановити прямий зв'язок між викидами CO2 окремих компаній та конкретними погодними явищами, а також оцінити спричинені ними економічні втрати.

Дослідники розробили комплексну систему атрибуції, яка пов'язує викиди від великих нафтогазових компаній з екстремальними погодними явищами, такими як спека, повені та посухи. Використовуючи дані про прямі викиди від видобутку нафти й газу та викиди від споживання палива кінцевими користувачами, вчені застосували кліматичні моделі та економетричні методи для оцінки збитків.

За їхніми підрахунками, лише викиди компанії Chevron за період 1991−2020 років призвели до збитків від спеки в діапазоні від 791 мільярда до 3,6 трильйона доларів. Методологія дослідження базується на трьох основних етапах: встановлення зв'язку між викидами CO2 та підвищенням глобальної середньої приземної температури, масштабування для прогнозування локальних погодних умов та емпіричне оцінювання економічних втрат.

Однак методологія та висновки дослідження викликали значну критику в науковій спільноті. Опоненти вказують на кілька проблемних аспектів. По-перше, зв'язок між викидами CO2 та глобальною температурою залишається предметом наукових дискусій. Оцінки кліматичної чутливості варіюються від 1,5°C до 4,5°C при подвоєнні концентрації CO2, причому деякі дослідження, засновані на спостереженнях, а не на комп'ютерних моделях, вказують на нижчі показники.

Критики також зазначають, що використані в дослідженні моделі CMIP6 часто переоцінюють історичне потепління. Природні фактори, такі як сонячна активність, орбітальні цикли та вулканічна діяльність, ускладнюють однозначну атрибуцію змін температури виключно до викидів CO2. Treating CO2 як єдиний фактор потепління може призводити до завищення оцінок економічних збитків.

Особливу увагу критики приділяють методу «масштабування закономірностей» для зв'язку глобальної температури з локальними погодними явищами. Цей метод передбачає лінійну залежність між глобальним потеплінням та регіональними погодними патернами, що може надмірно спрощувати хаотичну та нелінійну природу кліматичних систем.

Дослідники також не врахували позитивні ефекти підвищення концентрації CO2, зокрема його вплив на рослинність. Дані NASA показують збільшення глобальної площі листя на 14% з 1982 по 2015 рік, що частково пов'язано з ефектом добрива CO2. Це призвело до підвищення врожайності основних сільськогосподарських культур на 15−30%.

Важливим аспектом критики є те, що дослідження не враховує фундаментальну роль викопного палива в розвитку сучасної цивілізації. З часів промислової революції нафта, газ і вугілля сприяли економічному зростанню та подоланню бідності. Глобальний ВВП на душу населення зріс з 1500 доларів у 1820 році до понад 10 000 доларів у 2020 році. У 2023 році викопне паливо забезпечує понад 80% світових енергетичних потреб.

Експерти також звертають увагу на методологічні проблеми в оцінці економічних втрат. Широкий діапазон оцінених збитків відображає значну невизначеність у розрахунках. З економічної точки зору, такі приблизні оцінки можуть не відповідати вимогам доказовості в судових справах про відшкодування збитків.

Дослідження викликало дискусію щодо можливих наслідків застосування запропонованої методології в судових позовах проти нафтогазових компаній. Критики застерігають, що притягнення компаній до відповідальності за історичні викиди може призвести до підвищення цін на енергоносії та порушення ланцюгів постачання, що особливо негативно вплине на країни, що розвиваються, та малозабезпечені верстви населення.

Міністерство юстиції США вже подало позови проти чотирьох штатів щодо їхніх планів судового переслідування компаній викопного палива. Це свідчить про складність балансування між екологічними цілями та економічними інтересами в контексті кліматичної політики.