Науковці спростовують теорію змови про хімічні сліди від літаків

Теорія змови про «хімічні сліди» від літаків, яка стверджує, що конденсаційні сліди є навмисно розпиленими хімічними речовинами, не має наукового підґрунтя та суперечить усталеним знанням про атмосферні процеси, логістичні реалії та екологічні дані.

Згідно з дослідженням Шерера та співавторів (2016), 98% атмосферних науковців категорично відкидають існування таємної програми розпилення хімікатів з літаків. Науковці пояснюють, що конденсаційні сліди формуються природним шляхом, коли водяна пара з вихлопних газів літакових двигунів конденсується та замерзає у кристали льоду на висотах понад 7,6 кілометрів, де температура сягає нижче -40°C.

Дослідження Шумана (2005) підтверджує, що конденсаційні сліди складаються переважно з води, а супутні викиди, такі як сажа та сірка, присутні лише у слідових кількостях, що виключає можливість навмисного розпилення хімічних речовин.

Прихильники теорії змови часто посилаються на тривале існування слідів у небі як доказ присутності хімікатів. Проте, як пояснюється у звіті Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC) за 1999 рік, тривалість існування та розширення конденсаційних слідів зумовлені метеорологічними умовами, зокрема температурою та вологістю повітря на висоті польоту. У холодному та вологому повітрі кристали льоду повільно сублімуються, що призводить до довготривалого існування видимих слідів.

Важливим аргументом проти теорії «хімічних слідів» є логістична неможливість збереження такої операції в таємниці. Як зазначає Спенсер (2025), подібна глобальна програма вимагала б координації тисяч пілотів, техніків, науковців та посадовців з різних країн. Навіть Мангеттенський проект, який був значно меншим за масштабом, не зміг уникнути витоку інформації. За аналізом Міка Веста (2018), приховати широкомасштабну програму розпилення, яка була б помітна для всіх, просто неможливо.

Прихильники теорії часто наводять як доказ наявність металів, таких як алюміній або барій, у дощовій воді. Однак ці елементи природно присутні в морській воді, ґрунті та пилу, які впливають на склад дощової води через процеси випаровування та опадів. Геологічна служба США (USGS, 2004) підтверджує, що наявність слідових металів у воді відповідає природним екологічним процесам і не пов'язана з повітряним розпиленням.

Історично теорія «хімічних слідів» виникла у 1990-х роках через неправильне тлумачення досліджень з модифікації погоди, зокрема засіву хмар, та загальну недовіру до державних установ. Дослідження Спенсера (2025) та Веста (2018) простежують поширення цієї теорії до дезінформації про звичайну авіаційну діяльність, підкреслюючи, що попри десятиліття пильної уваги, жодних достовірних доказів не було виявлено.

NASA активно працює над просвітницькою діяльністю, пояснюючи природу конденсаційних слідів широкій громадськості. Агентство підкреслює, що ці сліди є звичайним побічним продуктом авіації, який не становить загрози для довкілля чи здоров'я людей.

Наукова спільнота одностайна у висновку, що теорія «хімічних слідів» спростовується численними науковими доказами, які демонструють природне походження конденсаційних слідів як результату замерзання водяної пари на великих висотах. Тривалість існування цих слідів пояснюється атмосферними процесами, а наявність хімічних елементів у довкіллі відповідає природним нормам.