Науковці створили немаячний аналог ЛСД для лікування психічних розладів

Дослідники з Каліфорнійського університету в Девісі здійснили важливий прорив у розробці нових методів лікування психічних розладів. Вони створили модифіковану версію ЛСД, яка зберігає терапевтичний потенціал оригінальної сполуки, але не викликає галюцинацій.

Нова сполука, названа JRT, є конституційним ізомером ЛСД — вона містить ті самі атоми, але в дещо іншому розташуванні. Науковці досягли цього результату, здійснивши мінімальні зміни в структурі молекули ЛСД — вони перемістили лише два атоми в її ерголіновому каркасі. Ця незначна зміна позбавила молекулу здатності утворювати важливий водневий зв'язок із серотоніновим рецептором у мозку.

JRT взаємодіє з тим самим рецептором (5-HT2A), що й ЛСД, але активує його по-іншому, діючи як частковий агоніст. Це означає, що сполука зберігає деякі корисні ефекти, але не викликає повного психоделічного впливу.

Лабораторні дослідження показали, що JRT зберігає здатність стимулювати ріст нейронів. Під час експериментів кортикальні нейрони, оброблені JRT, утворювали довші та складніші дендрити — відростки, що забезпечують міжнейронну комунікацію.

У дослідах на мишах одноразова доза JRT збільшила щільність дендритних шипиків у префронтальній корі на 46%, а кількість синапсів — на 18%. Ці зміни подібні до тих, що спостерігаються після прийому ЛСД, кетаміну та інших швидкодійних антидепресантів.

Важливо, що JRT не викликає типових поведінкових ефектів, характерних для галюциногенів. У мишей не спостерігалося посмикування головою — надійного показника галюциногенного потенціалу речовини. Навіть у високих дозах JRT не спричиняла такої реакції.

Сполука також не порушувала сенсорної фільтрації, не викликала гіперактивності та не імітувала поведінку, характерну для психотичних станів. На відміну від ЛСД, JRT не впливала на експресію генів, пов'язаних із шизофренією.

Особливо перспективними виявилися результати досліджень JRT в умовах стресу. У мишей, які зазнали хронічного стресу (модель депресії та тривоги), сполука зменшувала атрофію кори головного мозку. У тесті примусового плавання, який використовується для оцінки антидепресивної дії, навіть малі дози JRT сприяли активній поведінці.

У тесті на перевагу сахарози, який вимірює ангедонію (втрату здатності відчувати задоволення), два прийоми JRT з певним інтервалом відновлювали нормальну поведінку у стресованих тварин.

Крім того, JRT продемонструвала здатність покращувати когнітивні функції. У завданнях на реверсивне навчання, де тварини мають адаптуватися до зміни правил, стресовані миші зазвичай показують погані результати. Однак одна доза JRT відновлювала їхню здатність змінювати стратегію поведінки.

Ці результати свідчать про те, що JRT може допомогти не лише при симптомах порушення настрою, але й при когнітивних та мотиваційних розладах, які часто спостерігаються при шизофренії.

JRT має селективну спорідненість до серотонінових рецепторів і не впливає на дофамінові рецептори, на відміну від багатьох антипсихотичних препаратів. Це дозволяє уникнути типових побічних ефектів, таких як седація та збільшення ваги, які часто спостерігаються при прийомі препаратів на кшталт клозапіну.

Втім, залишається ще багато питань, які потребують подальшого дослідження. Зокрема, необхідно вивчити довгострокову безпеку препарату, його ефекти на людях та взаємодію з рецептором 5-HT2B.

Результати дослідження були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Це відкриття додає JRT до зростаючого списку неглюциногенних аналогів психоделіків, які зберігають терапевтичний потенціал без спотворення сприйняття реальності.