Науковці виявили унікального черв'яка з сотнями анальних отворів біля узбережжя Австралії

У прибережних водах північної Австралії, поблизу міста Дарвін, науковці досліджують дивовижну істоту, яка кидає виклик усталеним уявленням про біологію. Мова йде про міліметрового черв'яка Ramisyllis multicaudata, який обрав своїм домом звивисті канали губки.

Цей незвичайний черв'як не повзає, не плаває і не звивається. Він не мандрує морським дном і не прокопує нори в осаді. Фактично, він взагалі майже не рухається. Натомість, він постійно перебуває всередині губки-господаря, тоді як сотні його задніх кінцівок досліджують навколишній світ ззовні. Відкриття цієї істоти у 2006 році спричинило справжній переполох у зоологічній спільноті та продовжує змушувати науковців переосмислювати уявлення про будову тіла тварин, симбіоз та навіть індивідуальність.

Ця історія починається з губок роду Petrosia, відомих як кам'янисті губки через їхню затверділу структуру. Досліджуючи ці губки, можна натрапити на щось надзвичайне: тонкого розгалуженого черв'яка, голова якого глибоко захована біля основи губки, а понад сотня хвостів звивається назовні через наповнені водою канали.

Кожен з цих хвостів закінчується анальним отвором. Інакше кажучи, цей черв'як має десятки або навіть сотні анусів. Кожен з них живий, звивається, відчуває та досліджує довкілля, тоді як голова черв'яка залишається глибоко зануреною в губку.

Молодий черв'як оселяється біля основи губки. Потім він росте не лінійно, як більшість тварин, а розгалужуючись. З часом його тіло розділяється знову і знову, утворюючи деревоподібну структуру з одним стовбуром та сотнями звивистих гілок. Кожна гілка містить не лише м'язи та шкіру, а й повний набір органних систем: кишечник, нервовий стовбур, кровоносні судини.

Такий тип розгалуження надзвичайно рідкісний у тваринному світі. Фактично, R. multicaudata є одним із лише трьох відомих тварин, здатних до такої архітектурної особливості. Інші два види — Syllis ramosa та Ramisyllis kingghidorahi — також є черв'яками, що живуть у губках, але вони розвинули свої незвичайні форми незалежно один від одного, що є яскравим прикладом конвергентної еволюції.

Спосіб, яким черв'як створює ці нові структури, вражає. Щоразу, коли його тіло розділяється на новий хвіст, внутрішня архітектура також розділяється. Кишечник розгалужується, нервові стовбури діляться, кровоносні судини розгалужуються. Навіть м'язи перебудовуються для збереження цілісності.

Дослідники виявили особливі «м'язові мости» на цих з'єднаннях — окремі смуги м'язів, які, здається, стабілізують тіло в найуразливіших точках. Ці мости також можуть слугувати своєрідними відбитками розвитку, дозволяючи науковцям простежити історію росту окремого черв'яка.

Попри наявність повністю функціональної травної системи в кожній гілці, Ramisyllis multicaudata становить глибоку загадку: його кишечник порожній. Раз за разом дослідники розтинали зразки, очікуючи знайти частинки губки або мікроби — будь-що, що могло б пояснити, як черв'як живить своє масивне тіло. Але кишечник не виявляє майже нічого.

Це призводить до приголомшливого припущення: черв'як може поглинати розчинену органічну речовину безпосередньо з морської води, що протікає через канали губки. Якщо це правда, то він є одним з небагатьох відомих тварин, здатних підтримувати себе таким чином. Інша гіпотеза полягає в тому, що черв'як якимось чином використовує мікробних мешканців губки або отримує поживні речовини більш прихованим способом.

Достеменно відомо, що він не живиться своїм господарем. Скелетні елементи губки — спікули — майже повністю відсутні в його кишечнику, і немає видимих пошкоджень губки, які б свідчили про паразитизм.

Коли настає час розмноження, черв'як не шукає партнера. Натомість деякі з його хвостів трансформуються. Кожна гілка готує крихітну репродуктивну одиницю, яка називається столоном — по суті, це відокремлюваний задній кінець, наповнений яйцеклітинами або спермою. Потім, ніби керований незалежною волею, столон відрощує пару очей, розвиває власний мозок і нервову систему та відривається від батьківського черв'яка.

Ці «автономні гонади» відпливають від губки у відкриту воду, де шукають столони протилежної статі. Після вивільнення свого генетичного матеріалу вони гинуть, якщо взагалі можна вважати, що вони були живими. Тим часом батьківський черв'як залишається на місці та регенерує втрачену тканину. Таким чином, один R. multicaudata може відправити у світ десятки або навіть сотні столонів, наповнених ДНК — кожен з яких є крихітним, тимчасовим організмом з власним рудиментарним «розумом».

Це ставить під сумнів саме поняття індивідуальності. Де знаходиться «я» черв'яка? Чи в захованій голові, невидимій і нерухомій? Чи воно розподілене по мережі розгалужених тіл, кожне з яких має власну автономію? З точки зору еволюції, R. multicaudata функціонує більше як колонія модулів, ніж як традиційний єдиний організм. Він розмиває межу між унітарним та модульним життям — між буттям одним цілим і буттям багатьма.