Неандертальці Європи були генетично різноманітнішими, ніж вважали


Аналіз ДНК 27 неандертальців з Бельгії та Франції показав, що останні популяції були генетично пов'язаними та різноманітними перед зникненням.

Зображення phys.org
Зображення phys.org

Нове дослідження, опубліковане у журналі Nature, представляє найдетальнішу на сьогодні картину різноманітності неандертальців у Західній Європі незадовго до їхнього зникнення. Результати роботи кидають виклик усталеним уявленням про останні роки існування цього виду людини на континенті.

Дослідники проаналізували генетичні дані 27 неандертальців з території сучасних Бельгії та Франції. Виявилося, що пізні популяції неандертальців були генетично більш пов'язаними та різноманітними, ніж припускалося раніше. Це відкриття суперечить поширеній думці про ізольованість та генетичну однорідність останніх груп неандертальців.

Важливим аспектом дослідження стало те, що вчені не знайшли жодних доказів недавнього потоку генів від сучасних людей до цих груп. Крім того, робота спростовує ідею про те, що прогресуючий генетичний занепад був основним чинником зникнення неандертальців.

Ключову роль у дослідженні відіграв зразок неандертальця, виявлений на стоянці Ле Котте у Франції. Розкопки проводилися під керівництвом професорки Марі Сорессі з факультету археології Лейденського університету. Попередні генетичні аналізи цього індивіда вже виявили несподіваний генетичний профіль, який показав зв'язки з популяціями неандертальців, що жили далеко за межами Західної Європи.

У новому дослідженні зразок з Ле Котте послужив ключовим орієнтиром для інтерпретації нових геномів з Бельгії та Франції, а також для реконструкції популяційної історії останніх неандертальців. Разом ці дані показують, що фінальні популяції неандертальців не були єдиною однорідною групою. Натомість вони представляли собою мережу взаємопов'язаних спільнот, які зберігали сліди різних предкових ліній аж до моменту зникнення.

Професорка Марі Сорессі підкреслює значення кожного нового високоякісного геному неандертальця. «Кожен додатковий високоякісний геном неандертальця надає надзвичайну кількість нової інформації», каже вона. Відкриття, про які повідомляється у цьому дослідженні, демонструють, скільки можна дізнатися, коли для генетичного аналізу стає доступною більша кількість індивідів.

За словами Сорессі, результати підкреслюють, як багато ще залишається відкрити про популяції неандертальців та їхні соціальні зв'язки. «Ми лише починаємо розкривати різноманітність та складність популяцій неандертальців», зазначає дослідниця. «У міру того, як стає доступною більша кількість геномів зі стоянок по всій Європі та за її межами, ми можемо перейти від вивчення ізольованих індивідів до реконструкції цілих спільнот, їхніх взаємовідносин та соціальних мереж, які їх пов'язували».

Дослідження відкриває нові перспективи для розуміння того, як жили останні неандертальці Європи. Замість картини ізольованих, генетично збіднілих груп, що поступово вимирали, вчені бачать складну мережу взаємопов'язаних спільнот з різноманітним генетичним спадком. Це свідчить про те, що неандертальці підтримували контакти між різними групами навіть у пізній період свого існування.

Відсутність доказів недавнього потоку генів від сучасних людей також є важливим висновком. Це означає, що генетичні зв'язки між неандертальцями та Homo sapiens у цьому регіоні та часовому проміжку були обмеженими або відсутніми, хоча раніше такі контакти відбувалися в інших частинах світу.

Спростування гіпотези про генетичний занепад як основну причину зникнення неандертальців змушує переглянути теорії про причини їхнього вимирання. Якщо генетичне виснаження не було вирішальним фактором, то потрібно шукати інші пояснення цієї події у доісторії людства.

Дослідження опубліковане у журналі Nature під авторством Альби Боссомс Меса та колег. Робота демонструє, як сучасні методи генетичного аналізу дозволяють отримувати детальну інформацію про давні популяції та їхню історію, відкриваючи нові горизонти для розуміння еволюції людини.

— За матеріалами phys.org