Німеччина створила автономну систему цензури в інтернеті


Після пандемії COVID-19 німецька влада передала контроль над мережевим контентом неурядовим організаціям, які використовують штучний інтелект для пошуку порушень

Зображення Watts Up With That?
Зображення Watts Up With That?

Німеччина переживає безпрецедентну хвилю переслідувань за висловлювання в інтернеті, що кардинально відрізняється від традиційних методів політичних репресій. На відміну від часів НДР, коли цензурою займалися державні службовці за чіткими стандартами, сучасна система працює через мережу неурядових організацій, які отримали автономію у боротьбі з «мовою ненависті».

Пандемія COVID-19 стала переломним моментом для німецької політики контролю за висловлюваннями. Карантинні обмеження перемістили значну частину дискусій в інтернет, де політична еліта вперше виявила свій дефіцит популярності. Для пояснення цього феномену німецькі політики запозичили з англомовного світу концепцію «дезінформації» та почали активно її використовувати для виправдання репресивних заходів.

Особливо активними у цьому напрямку виявилися представники партії «Зелених», які, як частина політичної еліти, вважають себе вправі контролювати дискурс та диктувати іншим правила поведінки. Результатом стало створення системи, де пенсіонери потрапляють до в'язниці за неправильні фрази в інтернеті, а блогери отримують тисячі євро штрафів через алгоритми, які помилково знаходять нацистські посилання у скаргах на погаке інтернет-з'єднання.

Сучасна німецька держава втратила значну частину своїх адміністративних можливостей. Якщо Саксонське королівство на початку XX століття потребувало лише два-три роки для будівництва першого мосту Карола через Ельбу в Дрездені, а НДР відновила його за чотири роки після знищення у 1945 році, то сучасна Німеччина потребуватиме щонайменше десять років для спорудження третього мосту на цьому місці.

Ця неспроможність держави поширюється і на сферу цензури. Замість прямого контролю влада передала функції нагляду за інтернет-контентом численним неурядовим організаціям, багато з яких тепер витрачають величезні ресурси на щоденне патрулювання мережі. Така система нагадує ситуацію з фермером, який замість особистого полювання на кроликів випускає вірус міксоматозу — процес стає автономним і непідконтрольним.

Показовим прикладом є організація So Done, створена політиками після того, як їм не сподобалися образи на їхню адресу в інтернеті. Спочатку парламент посилив покарання за образи «осіб політичного життя», а потім деякі з цих політиків заснували стартап, бізнес-модель якого полягає у використанні штучного інтелекту для пошуку образливих коментарів та передачі справ до суду. Коли порушників зобов'язують виплачувати компенсації «потерпілим», політики ділять гроші з So Done.

Подібна схема діє з «довіреними сигналізаторами», уповноваженими Актом про цифрові послуги, та іншими організаціями, що займаються придушенням висловлювань. Сформувалася ціла професійна ніша, заснована на цензурі та покаранні людей за «неприйнятні» висловлювання. Найстрашніше те, що ці професійні цензори не можуть припинити знаходити порушення, незалежно від того, що насправді говорять люди.

Організація REspect!, керована єгиптянином Ахмедом Хайкелем Гаафаром, є типовим прикладом такої структури. Станом на минулий рік там працювало десять осіб, зарплати яких частково оплачує уряд. За квартальними звітами, у 2024 році REspect! обробляла в середньому 89 скарг на день, 31 з яких передавала прокурорам.

Найпопулярнішим порушенням є використання нацистських гасел та символів згідно зі статтею 86a німецького кримінального кодексу, що становило 64% усіх справ минулого року. Причина очевидна: нацистські гасла легко знайти через пошук, що забезпечує максимальний результат при мінімальних зусиллях.

Парадоксально, але медійні повідомлення про переслідування за використання заборонених фраз призводять до їх поширення в інтернеті, де алгоритми знову їх знаходять та ініціюють нові справи. Так відбувається з гаслом «Alles für Deutschland» («Все для Німеччини»), яке мало хто знав до 2021 року, коли його використав політик АдН Бйорн Хьоке. Відтоді численні люди отримали штрафи та судові переслідування лише за цитування цієї фрази у контексті обговорення справи Хьоке.

Всі основні німецькі партії, окрім АдН, підтримують цю систему або не усвідомлюють її небезпеки. Новий уряд на чолі з ХДС надав статус «довіреного сигналізатора» організації HateAid, а розвиток штучного інтелекту лише розширюватиме можливості для переслідувань. Створена автономна система цензури, яка служить лише власному поширенню та з якою німецькому суспільству доведеться жити у найближчому майбутньому.

— За матеріалами Watts Up With That?