Українські вчені покращили класифікацію епілепсії

Вчені з України дослідили, як новітні класифікації епілепсії можуть підвищити якість медичної допомоги. У статті, опублікованій у «Міжнародному неврологічному журналі» за перший квартал 2025 року, фахівці проаналізували оновлені підходи до систематизації цього захворювання. Йдеться про Міжнародну класифікацію хвороб 11-го перегляду, яку Всесвітня організація охорони здоров’я затвердила у 2019 році, та систему класифікації нападів і типів епілепсії від Міжнародної протиепілептичної ліги, оновлену у 2017 році й доповнену у 2021 році. Ці інструменти створені для того, щоб зробити діагностику точнішою, а лікування — ефективнішим, враховуючи сучасні досягнення науки.

Епілепсія залишається одним із найпоширеніших неврологічних захворювань у світі. За даними дослідників, правильна систематизація дозволяє не лише краще зрозуміти причини й прояви хвороби, але й порівнювати статистику захворюваності та смертності між країнами. Міжнародна класифікація хвороб є глобальним стандартом, який охоплює десятки тисяч кодів для всіх відомих недуг. Її оновлена версія, що почала розроблятися ще у 2007 році, враховує прогрес у медицині й технологіях. Зокрема, для епілепсії введено детальніші категорії, які пов’язують хворобу зі структурними, метаболічними чи генетичними чинниками.

Наприклад, код 8A60 охоплює епілепсію, спричинену структурними або метаболічними розладами, як-от травми голови, пухлини нервової системи чи пренатальні ураження мозку. Водночас код 8A61 описує генетичні синдроми, де напади є ключовим симптомом, із розподілом за віком початку — від неонатального до підліткового. Окремо виділено епілептичні енцефалопатії, які можуть погіршувати когнітивні функції, та статуси епілептичні — тривалі напади, що потребують невідкладної допомоги. Такий підхід дозволяє медикам точніше визначати причини захворювання й підбирати терапію.

Міжнародна протиепілептична ліга, зі свого боку, зосередилася на клінічній стороні. Її система розподіляє епілепсії за типами нападів — фокальними, генералізованими чи комбінованими — та враховує етіологію, наприклад, генетичну чи структурну. Оновлення 2017 року відображає нові знання про природу хвороби, отримані завдяки розвитку нейробіології та генетики. Дослідники зазначають, що один і той же генетичний дефект може проявлятися різними синдромами, як-от у випадку туберозного склерозу, коли в одних пацієнтів виникають спазми, а в інших — лише фокальні напади. Це ускладнює лінійну класифікацію, але робить її більш гнучкою та наближеною до реальності.

Практичне значення цих змін важко переоцінити. Лікарі отримують змогу не лише точніше ставити діагноз, але й обирати оптимальні ліки. У статті наведено рекомендації Національного інституту здоров’я і досконалості допомоги Великої Британії. Наприклад, для фокальних нападів першою лінією терапії є ламотриджин чи леветирацетам, а для генералізованих тоніко-клонічних — вальпроат. Водночас деякі препарати, як карбамазепін, не рекомендуються при певних типах судом, бо можуть їх посилювати. Для складних випадків, таких як синдром Леннокса-Гасто, пропонують комбінації ліків і навіть кетогенну дієту.

В Україні ці нововведення поки що впроваджуються повільно. Чинні клінічні протоколи, затверджені у 2014 році, потребують оновлення, щоб відповідати сучасним стандартам. Дослідники наголошують, що адаптація МКХ-11 та системи Міжнародної протиепілептичної ліги сприятиме кращій діагностиці й лікуванню, а також полегшить збір епідеміологічних даних. Це особливо важливо для країни, де медична система стикається з викликами через брак ресурсів і потребу в модернізації.

Автори статті — О.В. Кунго з Харківського національного медичного університету, ХОМУ НРЦ «Левеня» у Львові та Інституту неврології, психі oaklandії та наркології імені П.В. Волошина НАМН України — підкреслюють, що впровадження нових класифікацій потребує часу й зусиль. Проте вони впевнені: ці зміни відкривають шлях до персоналізованого підходу в лікуванні епілепсії, що в перспективі покращить життя мільйонів людей.