Нова книга про кліматичні зміни розвінчує міфи про зелену енергію

Науковиця з аналізу даних Ганна Річі представила нову книгу «Clearing the Air: A hopeful guide to solving climate change in 50 questions and answers» («Очищаючи повітря: оптимістичний посібник з вирішення проблеми кліматичних змін у 50 запитаннях та відповідях»), яка має вийти у березні 2026 року у видавництві MIT Press.

Книга стала своєрідною відповіддю на потік неправдивої інформації та оманливих заяв політиків щодо переходу до нульових викидів вуглецю. Видання спростовує поширені міфи про те, що електромобілі розряджаються на автомагістралях, теплові насоси не працюють у холодну погоду, а у світі недостатньо вільної землі для сонячних електростанцій.

Попередня книга Річі «Not the End of the World» («Не кінець світу») була експрес-курсом про те, як вирішити екологічні проблеми планети. Нове видання зберігає той самий оптимістичний тон, але є більш практичним посібником, що надає відповіді на основі даних на будь-які запитання про шлях до нульових викидів.

Питання організовані за темами, які охоплюють викопне паливо, відновлювану енергію, електромобілі та опалення будинків. Формат книги дозволяє використовувати її як довідник, до якого можна звертатися за потреби, наприклад, коли виникає дискусія з клімат-скептиками.

Одне з питань, на яке відповідає Річі, стосується того, чи вбивають вітрові електростанції птахів — улюблена тема для критики з боку президента США Дональда Трампа. Відповідь така: так, вітрові турбіни дійсно вбивають деяких птахів, але ця цифра значно менша за щорічну кількість птахів, які гинуть від котів, будівель, автомобілів та пестицидів.

Водночас вітрові турбіни справді становлять реальну загрозу для деяких кажанів, мігруючих птахів та хижих птахів. Але Річі швидко зазначає, що існують заходи для зменшення ризику, такі як коригування розташування вітрових електростанцій, фарбування турбін у чорний колір та вимикання лопатей під час періодів слабкого вітру.

Книга також розглядає питання про те, чи може країна на кшталт Великої Британії покладатися лише на вітрову, сонячну енергію та батареї протягом похмурих та темних зимових місяців. Річі пропонує огляд варіантів накопичення енергії, які можуть допомогти живити електромережу, коли вітер не дме, а сонце не світить. Гідроакумулювальні електростанції, геотермальна енергія та водень можуть відіграти свою роль у цьому процесі.

Річі використовує силу наукових досліджень та якісних даних для боротьби з дезінформацією. Кожна послідовність запитань та відповідей дотримується однакового формату, що робить книгу легкою для читання окремими фрагментами, хоча вона може здаватися дещо шаблонною при читанні за один раз.

Протягом усієї книги проявляється характерний оптимізм Річі. Вона чітко дає зрозуміти, що майже для кожного аспекту переходу до нульових викидів у нас є життєздатні варіанти декарбонізації, не уникаючи при цьому викликів і не вдаючись до бажаного мислення.

Ефект від прочитання потужний: читач отримує інформацію та надію, впевненість у тому, що людство зможе знайти шлях виходу з кліматичної кризи. У світі фейкових новин та політичних маніпуляцій ця книга стає ковтком свіжого повітря, надаючи той рівень деталізації та нюансів, який неможливо отримати з газетних заголовків чи політичних жартів, але який є необхідним для розуміння переваг та ризиків переходу на чисту енергію.