Нова теорія: інопланетний розум може бути значно поширенішим

Новітнє дослідження, опубліковане 14 лютого в журналі Science Advances, пропонує новий погляд на ймовірність існування розумного життя у Всесвіті. Вчені проаналізували традиційну модель «важких кроків», яка пояснює еволюцію людства як малоймовірний процес, що залежить від ланцюга виняткових подій. Однак дослідники пропонують альтернативний підхід, згідно з яким розвиток розуму є не випадковістю, а передбачуваним наслідком еволюційних та геологічних процесів.

Згідно з традиційною моделлю, запропонованою фізиком Брендоном Картером у 1983 році, еволюція людства вимагала подолання кількох «важких кроків» — надзвичайно рідкісних біологічних подій, без яких складне життя не могло б з'явитися. Картер вважав, що таких кроків було не більше двох, зокрема, виникнення ДНК і розвиток інтелекту. Згодом ця теорія була розширена, і вчені визначили п’ять ключових бар’єрів: зародження життя, фотосинтез, поява еукаріотів, виникнення багатоклітинних організмів і розвиток людини.

Однак нове дослідження ставить цю гіпотезу під сумнів, припускаючи, що еволюція інтелектуальних форм життя не є ланцюгом малоймовірних подій, а радше закономірним процесом, що визначається взаємодією біології та геології планети. Провідний автор дослідження, геобіолог Даніель Міллс з Мюнхенського університету, зазначає, що кожен із «важких кроків» відбувся не через випадковість, а завдяки сприятливим змінам у навколишньому середовищі.

Прихильники нової моделі вважають, що ключові етапи розвитку життя є частиною природного процесу, що відбувається у відповідний момент геологічної історії планети. Наприклад, поява тварин була неможливою до того, як в атмосфері Землі накопичилася достатня кількість кисню. Міллс зазначає, що людство не могло з’явитися раніше, ніж 400 мільйонів років тому, оскільки необхідні умови для складного життя сформувалися лише після 91% історії Землі.

Ця теорія також пояснює, чому певні еволюційні події здаються унікальними. Вчені наголошують, що через обмеженість палеонтологічних даних ми не можемо бути впевнені, що ці події дійсно траплялися лише раз. Мікробіолог Дженніфер Макалейді з Пенсільванського університету вказує, що еволюція часто йде повторюваними шляхами. Наприклад, довгий час вважалося, що виникнення пластидів, попередників хлоропластів, було унікальною подією. Однак дослідження 2005 року довело, що подібний процес відбувався ще раз у пізніші періоди.

Новий підхід також переглядає роль взаємодії біології та середовища у формуванні складного життя. Одним із найяскравіших прикладів є фотосинтез, який міг виникнути лише за певних хімічних умов. Однак, щойно він з’явився, він радикально змінив атмосферу Землі, зробивши повторний розвиток аналогічного процесу вкрай малоймовірним. Це означає, що еволюція не є серією незалежних випадковостей, а складною системою взаємопов’язаних змін.

Одним із ключових наслідків цієї роботи є зміна погляду на існування розумного життя поза Землею. Традиційна модель припускає, що людство є рідкісним винятком, що збільшує ризики для нашої цивілізації. Прихильники цієї теорії, включно з Ілоном Маском, використовують її для обґрунтування необхідності колонізації інших планет, оскільки людство може бути єдиною розумною формою життя у Всесвіті.

Однак нова модель пропонує іншу перспективу: якщо життя є закономірним наслідком еволюції, то розумні цивілізації можуть бути значно поширенішими, ніж вважалося раніше. У разі зникнення людства інша форма інтелектуального життя може з’явитися на Землі або іншій планеті. Макалейді зазначає, що хоча вона сподівається на виживання нашої цивілізації, їй було б спокійніше знати, що у Всесвіті можуть існувати й інші форми розумного життя.

Перевірити ці гіпотези можна шляхом аналізу екзопланет і їхніх атмосфер. Зокрема, виявлення кисню може свідчити про подібні до земних біологічні процеси. Дослідники також планують продовжити лабораторні експерименти з вивчення екологічних факторів, що сприяли розвитку життя на Землі.

Хоча нова теорія не є прямим доказом існування інопланетян, вона надає науковій спільноті нові інструменти для їхнього пошуку. Якщо еволюція розуму є передбачуваним процесом, то питання вже не в тому, чи є життя у Всесвіті, а в тому, коли та де ми його знайдемо.