Нові дослідження проливають світло на таємницю прибитих черепів Іберії

Нове археологічне дослідження, проведене вченими Автономного університету Барселони (UAB), кардинально змінює уявлення про ритуал прибитих черепів у стародавніх громадах північно-східної Іберії. Дослідники вивчили сім чоловічих черепів із вбитими в них цвяхами, які були знайдені на двох пам’ятках залізного віку — в давньому місті Улластрет (сучасна Жирона) та поселенні Пуч-Кастеллар (Санта-Колома-де-Граменет, Барселона).

Результати аналізу стабільних ізотопів стронцію та кисню в зубній емалі вказують, що ці особи мали різне походження, що спростовує гіпотезу про однорідний символічний зміст цієї практики. Вчені вважають, що в деяких громадах демонстрація голів ворогів використовувалася для залякування, тоді як в інших могла бути способом вшанування членів власної спільноти.

Дослідження, опубліковане в Journal of Archaeological Science: Reports, проведено за участі науковців Музею археології Каталонії, музею Торре Бальдовіна, а також університетів Льєйди, Бордо (Франція) та Тюбінгена (Німеччина).

Ритуал відокремлених голів був унікальним явищем у культурі іберійських племен і являти собою цінне джерело для вивчення суспільств, які, переважно, використовували кремацію, залишаючи мало фізичних останків. Археологи давно сперечалися щодо значення цієї практики: чи це були військові трофеї, чи, можливо, символічні об’єкти, пов’язані з вшануванням предків? Однак попередні теорії базувалися на етнографічних та усних джерелах і не мали наукового підтвердження.

Провідний автор дослідження, археолог Рубен де ла Фуенте-Сеоане, пояснює, що аналіз ізотопів дозволяє встановити, чи були власники черепів місцевими жителями, чи прибульцями. Вчені припустили, що якщо це трофеї, то вони не мали б місцевого походження, а якщо це вшановані особи, вони, найімовірніше, були б членами громади.

Результати вказують, що в Пуч-Кастелларі три з чотирьох осіб не мали місцевого походження, що підтверджує гіпотезу про використання їхніх голів для демонстрації сили. Їхні черепи були виставлені на фортечній стіні, що, ймовірно, мало ефект залякування як для внутрішньої, так і для зовнішньої аудиторії.

В Улластреті ситуація виявилася складнішою: два черепи належали місцевим жителям і були знайдені на вулиці, що може свідчити про їхнє розміщення біля входів до будинків — можливо, як частина поховального культу або соціального вшанування. Третій череп, ймовірно, належав чужинцю й був знайдений біля зовнішньої стіни міста, що дозволяє припустити, що він міг бути військовим трофеєм.

Це дослідження вперше надає безпосередні докази мобільності населення залізного віку в цьому регіоні та відкриває нові перспективи для вивчення його соціальної організації. Раніше вважалося, що іберійці мали відмінні способи використання природних ресурсів у різних поселеннях, а тепер стало очевидно, що їхні уявлення про смерть і ритуальні практики також суттєво відрізнялися.

Додатковий аналіз зразків кісток тварин підтвердив, що різні поселення мали відмінні моделі використання ресурсів, що узгоджується з особливостями їхнього розташування та організації.

Науковці підкреслюють, що ці результати лише відкривають новий етап у вивченні цієї загадкової традиції. Методика, яку вони застосували, здатна революціонізувати підхід до дослідження давніх суспільств і може бути використана в подальших роботах щодо мобільності населення в давній Каталонії.

«Ми розробили локальний референс для ізотопного аналізу стронцію, застосувавши суворий протокол. Це перший крок до створення повної карти біодоступного стронцію для Каталонії, яка стане корисною для майбутніх археологічних досліджень», — зазначає Рубен де ла Фуенте-Сеоане.

Результати дослідження підкреслюють необхідність інтеграції біоархеологічних та ізотопних методів для кращого розуміння суспільних структур та взаємодій у минулому. Вони також підтверджують, що вибір осіб для участі в ритуалі прибитих черепів був складним процесом, пов’язаним не лише з війною, а й із соціальними та культурними чинниками.