Ожиріння підвищує ризик ускладнень при абдомінальних пухлинах

Нове дослідження, опубліковане в журналі «Міжнародний ендокринологічний журнал», розкриває зв’язок між надмірною вагою та погіршенням стану пацієнтів із злоякісними новоутвореннями черевної порожнини. Науковці з’ясували, що ожиріння не лише сприяє розвитку таких пухлин, але й значно ускладнює їхнє лікування, підвищуючи ймовірність післяопераційних проблем. У роботі, проведеній на базі Чернівецького обласного клінічного онкологічного центру та Буковинського державного медичного університету, проаналізовано дані 952 пацієнтів із середнім віком 62,35 року. Результати підкреслюють важливість контролю ваги як частини онкологічної терапії.

Дослідження охопило період із 2022 по 2024 рік і включало когортне спостереження за хворими з різними типами абдомінальних пухлин, зокрема стравоходу, шлунка, товстої кишки, прямої кишки, печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози. Пацієнтів поділили на дві групи: основну (23,95%) з індексом маси тіла (ІМТ) ≥ 26 кг/м² та контрольну (76,05%) з ІМТ ≤ 25 кг/м². Аналіз показав, що стадії пухлин у групах не відрізнялися суттєво, однак у хворих із надмірною вагою частка жирової маси була значно вищою — 33,56% проти 27,01% у контрольній групі (p=0,009).

Ключовим висновком стало те, що ожиріння асоціюється з вищим ризиком післяопераційних ускладнень. Показник поширеності цього фактора склав 0,66 (95% довірчий інтервал 0,51–0,78), чутливість — 0,88, а специфічність — 0,65. Розрахунки відношення шансів (OR) показали, що у хворих із ожирінням ризик ускладнень зростає в 1,29–4,80 раза за стандартною оцінкою, а при врахуванні поширеності — до 3,36–6,96 раза. Це пояснюється комплексним впливом надмірної ваги на організм, зокрема через порушення обміну жирних кислот, хронічне запалення та імунну дисрегуляцію.

Окремо науковці звернули увагу на супутні захворювання. Усі пацієнти основної групи мали коморбідність, тоді як у контрольній групі такі стани діагностували лише у 22,38% випадків. Середній індекс коморбідності Чарлсона був значно вищим у групі з ожирінням (p=0,005), особливо серед чоловіків. Найчастіше фіксували ішемічну хворобу серця, гіпертензію, діабет 2 типу та захворювання периферичних судин. Хронічні шлунково-кишкові патології, такі як гастрит чи холецистит, також частіше траплялися в основній групі (27,19% проти 3,73%, p<0,0001).

Епідеміологічні дані, наведені в дослідженні, підтверджують глобальну тенденцію. У США, наприклад, у 2023 році зареєстровано 348 840 нових випадків раку травної системи, з яких рак товстої кишки лідирує за кількістю — 153 020 випадків щорічно. Печінкові та панкреатичні пухлини посідають друге й третє місця за значимістю. Водночас світові статистики вказують, що 5–10% усіх злоякісних новоутворень пов’язані з метаболічними порушеннями, включно з ожирінням. В Україні захворюваність на абдомінальні пухлини у 2023 році знизилася порівняно з 2022 роком (405 проти 547 випадків), що частково пояснюється міграційними процесами через війну та наслідками пандемії COVID-19.

Дослідники наголошують, що ожиріння ускладнює не лише хірургічне втручання, а й загальний прогноз. Хоча тривалість перебування в стаціонарі у групі з надмірною вагою була дещо більшою (22,36 проти 16,73 дня), різниця виявилася статистично незначущою (p=0,18). Це свідчить, що головним чинником госпіталізації залишається складність самої операції та характер пухлини, а не лише вага пацієнта. Проте високий ІМТ може слугувати маркером для корекції лікувальної стратегії, наприклад, через додаткові профілактичні заходи перед операцією.

Глобальний контекст підтримує ці висновки. За даними літератури, ожиріння відповідає за 5% випадків раку у чоловіків і до 10% у жінок у США, а щорічно реєструється понад 684 000 нових випадків, асоційованих із надмірною вагою. У 30–51% випадків пухлин печінки чи жовчних шляхів ожиріння відіграє ключову роль. Науковці припускають, що механізми цього зв’язку включають порушення метаболізму ліпідів, підвищене вивільнення адипокінів та зміни в гормональному фоні.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно акцентує увагу онкологів на необхідності індивідуального підходу до пацієнтів із ожирінням. Зміни способу життя, дієта та фізична активність можуть знизити ризики, хоча для швидшого ефекту розглядаються медикаментозні чи хірургічні методи корекції ваги. Водночас такі втручання несуть додаткові ризики, що потребує подальшого вивчення.

На завершення, робота чітко демонструє: ожиріння — не просто супутній стан, а значущий фактор, який погіршує перебіг абдомінальних пухлин і ускладнює їхнє лікування. Це створює нові виклики для хірургів-онкологів і підкреслює потребу в комплексному підході до терапії таких хворих. Результати можуть стати основою для розробки нових протоколів лікування, спрямованих на мінімізацію ускладнень і покращення якості життя пацієнтів.

Дослідження «Associations of obesity, abdominal neoplasms and comorbidities» провели І.О. Малишевський, О.В. Степан, А.Г. Іфокіф, Т.А. Глушенко, О.І. Сидорчук та П.В. Китяк у Чернівецькому обласному клінічному онкологічному центрі, Буковинському державному медичному університеті (Чернівці) та Національному медичному університеті імені Богомольця (Київ).