Печера в Габоні показала 5000 років незмінних кам'яних знарядь

Печера Пахон у Габоні надає археологам унікальну можливість дослідити пізній кам'яний вік у центральній Африці завдяки добре збереженим шарам відкладень на основі гуано. На відміну від навколишніх територій з кислими ґрунтами, які ускладнюють збереження артефактів, ця печера зберегла цінні свідчення минулого.

Нове дослідження, опубліковане у журналі PLOS One, детально аналізує знахідки з двох пробних розкопів у печері Пахон. Учені виявили 1131 кам'яний артефакт та 1045 решток тварин. Місце розкопок поділене на п'ять стратиграфічних шарів, які охоплюють хронологічний період від 7427 до 2724 років тому.

З 1131 кам'яного предмета, знайденого в печері, дослідники проаналізували 985 об'єктів. Вісімдесят вісім відсотків з них класифікували як відходи виробництва — уламки та гострі фрагменти каменю, що залишилися після виготовлення або ремонту кам'яних знарядь. Серед знахідок також виявили молоток та фрагмент полірованої сокири. Фрагмент сокири, за словами авторів дослідження, свідчить про ранню дату розвитку техніки полірування каменю в атлантичній центральній Африці.

Найбільш вражаючим виявилося те, що технологія виготовлення кам'яних знарядь у печері залишалася стабільною та простою протягом понад 5000 років. Дослідники майже не знайшли доказів існування стандартизованих або спеціалізованих типів інструментів. Категоризуючи фрагменти за морфологією сколів та аналізуючи сліди використання, команда змогла отримати уявлення про еволюцію — або її відсутність — використання знарядь протягом цього періоду. Вони зазначають, що характеристики фрагментів інструментів та використані матеріали були загалом однорідними протягом усього п'ятитисячолітнього періоду.

Автори дослідження пишуть, що їхня робота виявила повну, хоча й відносно просту, послідовність виробництва кам'яних знарядь. Вона характеризується необробленими сколами з низьким рівнем стандартизації, які часто використовувалися як немодифіковані інструменти. Це кам'яна індустрія, яка не відповідає класичній типології, натомість підтверджує гіпотезу про різноманітність технічних поведінок у голоцені в центральній Африці.

На відміну від традиційних поглядів, які асоціюють голоцен зі складними та стандартизованими схемами виробництва, індустрії з печери Пахон демонструють надзвичайно гнучкі технічні системи. Вони відзначаються мінливістю та простотою як у застосуванні, так і в навичках обробки каменю.

Серед знахідок у печері Пахон було 1045 решток тварин. Хоча багато з них, ймовірно, належали тваринам, які загинули в печері природною смертю, деякі виявилися харчовими відходами людей. Дослідники зазначають, що харчові відходи людей, які використовували печеру як притулок, переважно складалися з решток гігантських равликів та дрібних і середніх тварин, таких як дикобрази, бородавочники та антилопи.

Кажани були найпоширенішою знахідкою в печері. Дев'яносто три відсотки всіх ідентифікованих решток фауни належать великим кажанам, які зазвичай мешкають у печерах. Дослідники вважають, що решки кажанів, знайдені в печері Пахон, представляють переважно, якщо не виключно, тварин, які загинули природною смертю.