Переможці фотоконкурсу Nature показали науку в дії: від китів до космічних променів

Головну нагороду фотоконкурсу Nature's Scientist at Work 2025 року здобув знімок, зроблений на світанку в норвезькому фіорді. На фотографії, яку зробила Емма Фогель, зображено біолога, який стоїть на краю човна з пневматичною рушницею, очікуючи появи кита на поверхні води.

Фогель, яка працює постдокторською дослідницею та просторовим екологом в Університеті Тромсе в Норвегії, зафіксувала момент роботи свого наукового керівника Аудуна Рікардсена. Науковці відстежують риболовецькі судна у фіордах північної Норвегії, де збираються великі косяки оселедця, які приваблюють косаток та горбатих китів.

Рікардсен використовує спеціальну пневматичну рушницю для встановлення на китів міток із супутниковими передавачами. Ці пристрої відстежують переміщення тварин, глибину занурення та характер виринання на поверхню. Інколи дослідники також беруть біопсію — невеликі зразки шкіри та жиру для моніторингу здоров'я китів.

«Від них можна почути запах їхнього подиху. І ви чуєте їх ще до того, як побачите, що завжди неймовірно», — розповідає Фогель. На фотографії, якщо придивитися уважно, можна помітити косатку, що виринає на задньому плані.

Інший переможний знімок переносить нас на протилежний кінець планети — до Південнополярної станції Амундсен-Скотт. Аман Чокші, нині постдок в Університеті Макгілла, провів там 14 місяців під час своєї докторантури в Мельбурнському університеті. Разом із колегою Алленом Фостером вони щодня долали кілометр при температурі до -70°C, щоб очистити від снігу Південнополярний телескоп та підтримувати його механізми в робочому стані.

Телескоп вимірює космічне мікрохвильове фонове випромінювання — найдавніше світло у Всесвіті. Ці дані допомагають науковцям зрозуміти ранні моменти після Великого вибуху та досліджувати фундаментальну структуру космосу.

У Національному лісі Лассен у Каліфорнії розгортається інша наукова історія. Раян Вагнер, докторант Університету штату Вашингтон у Ванкувері, сфотографував еколога Кейт Беллевіль, яка тримає в долонях крихітних жабенят. Ці амфібії — учасники програми порятунку від хітридного гриба, смертельного патогена, що спустошує популяції земноводних по всьому світу.

На архіпелазі Свальбард, північніше материкової Норвегії, наука не зупиняється навіть коли сонце не сходить. Дагмара Войтанович зафіксувала, як геобіолог Джеймс Бредлі та мікробіолог Катрін Ларос беруть проби давнього льоду в моторошному півсвітлі полярної ночі. Протягом приблизно двох місяців щозими сонце тут не підіймається над горизонтом. Дослідники вивчають, як мікроби виживають і пристосовуються до темряви та екстремального холоду.

На горі Хелмос у Греції команда Ліонеля Фавра зі Швейцарського федерального технологічного інституту в Лозанні досліджує формування хмар у рамках проєкту CleanCloud. Після місяця очікування відповідних погодних умов, вони нарешті дочекалися туману і запустили прив'язаний метеорологічний зонд, який збирав дані про аерозолі та вологість на різних висотах.

Останнє відзначене фото зробила Цзяї Ван. На ньому економічний геолог Хао-Чен Ю повертається до віддаленої хатини після дня геологічної розвідки у Східному Сибіру. Регіон багатий на поклади золота, міді та вольфраму — стратегічних металів, важливих для електроніки, інфраструктури та екологічно чистих технологій.

Ці фотографії не просто документують наукову роботу — вони відновлюють довіру до науки, показуючи відданість, мужність та людяність дослідників. Вони нагадують, що наука — це не лише лабораторії та комп'ютери, а й реальні люди, які шукають істину в найскладніших куточках Землі.