Перша трансплантація свинячої печінки людині: прорив у науці

У світі трансплантології сталося те, що ще недавно вважалося науковою фантастикою: медична команда з Четвертого військового медичного університету в Китаї успішно пересадила генетично модифіковану свинячу печінку людині. Цей історичний експеримент, проведений під керівництвом Кай-Шань Тао, Чжао-Сю Янга, Сюань Чжана та Хун-Тао Чжана, тривав 10 днів і завершився без ознак імунного відторгнення. Хоча процедура була виконана на мозково мертвому пацієнті, її результати відкривають двері до революційних змін у лікуванні печінкової недостатності та вирішенні проблеми дефіциту донорських органів.

Експеримент задумався як доказ концепції. Свинячу печінку не використовували як повноцінну заміну, а розмістили в черевній порожнині як допоміжний орган, залишивши рідну печінку пацієнта недоторканою. Такий підхід дозволив медикам ретельно відстежувати роботу трансплантата, не ризикуючи життям суб’єкта. Печінка була підключена до кровоносної системи, що дало змогу оцінити її метаболічну активність і сумісність з людським організмом у реальних умовах. Основна мета полягала в тому, щоб перевірити, чи зможе генетично модифікований орган виконувати базові функції та уникнути імунної атаки.

Для цього проєкту свиня-донор була спеціально підготовлена: її геном зазнав шести цілеспрямованих змін. Три з них передбачали видалення генів, що викликають гіперактивну імунну реакцію, відому як гіпер гостре відторгнення, коли організм моментально руйнує чужорідний орган. Решта модифікацій включала введення людських генів, які підвищували сумісність і зменшували вираженість ксеноантигенів — молекул, що провокують імунну відповідь. Додатково застосовували імуносупресивну терапію, яка пригнічувала активність Т- і В-клітин, ключових гравців у процесі відторгнення.

Протягом десяти днів свиняча печінка демонструвала стабільну роботу. Вона секретувала жовч і синтезувала свинячий альбумін — два критично важливі показники функціональності. Команда також зафіксувала стабільні гемодинамічні параметри та достатню швидкість кровопостачання, що свідчить про успішну інтеграцію трансплантата в судинну систему. Експеримент завершився не через медичні ускладнення, а за бажанням родини пацієнта. На момент завершення печінка залишалася повністю функціональною, без видимих ознак імунного пошкодження.

Оскільки рідна печінка суб’єкта продовжувала працювати, дослідники поки не можуть стверджувати, що свинячий орган здатен самостійно підтримувати життя людини з печінковою недостатністю. Проте відсутність відторгнення та стабільна метаболічна активність дають підстави вважати цю технологію перспективною проміжною ланкою для пацієнтів, які чекають на донорську печінку. Це може стати тимчасовим рішенням, яке рятуватиме життя в критичних ситуаціях.

Цей прорив спирається на попередні досягнення в галузі ксенотрансплантації. У 2023 році модифіковану свинячу печінку під’єднували до людського організму зовнішньо на 72 години, а генетично змінені свинячі нирки вже пересаджували мозково мертвим пацієнтам із обнадійливими результатами. Однак печінка є значно складнішим органом через її багатогранні метаболічні та регуляторні функції, тому її успішна трансплантація вважалася серйознішим викликом. Нинішнє дослідження доводить, що за умови точного генетичного редагування та правильної імуносупресії навіть такий орган може працювати в людському тілі.

Експерти високо оцінили досягнення китайських учених. Рафаель Матесанц, нефролог із Національної організації трансплантації в Іспанії, зазначив, що експеримент «відкриває новий шлях» до тимчасової заміни хворих печінок ксеногенними органами. Іван Фернандес Вега, невропатолог з Університету Ов’єдо, підкреслив методологічну строгість роботи, зокрема детальну оцінку клінічних, імунологічних, гістологічних і гемодинамічних показників, що задає новий стандарт у галузі.

Водночас дослідження має обмеження. Воно проводилося на одному суб’єкті, а аналіз зосередився лише на базових функціях печінки — синтезі альбуміну та секреції жовчі. Для повноцінного розуміння терапевтичного потенціалу потрібні ширші функціональні тести та більша вибірка. Питання довгострокової безпеки, масштабованості та етичних аспектів також потребують подальшого розгляду.

Опубліковане в журналі Nature, це дослідження знаменує собою фундаментальний крок до інтеграції генетично модифікованих тваринних органів у клінічну практику. Воно підтверджує, що свинячі органи, за умови належної підготовки, можуть слугувати тимчасовою підтримкою для тяжкохворих пацієнтів. Хоча попереду ще багато роботи, цей успіх підкреслює реальність ксенотрансплантації як важливого доповнення до сучасної медицини трансплантації, наближаючи людство до подолання кризи донорських органів.