Померла Сибіл Шейнвальд — адвокатка, яка захищала жінок від небезпечних ліків

9 квітня у своєму будинку на Мангеттені померла Сибіл Шейнвальд — правозахисниця, яка присвятила майже 50 років свого життя захисту жінок, що постраждали від неналежно перевірених ліків та медичних виробів. Про це повідомила її донька Лорі Шейнвальд Клігер.

Професійний шлях Шейнвальд як адвокатки розпочався, коли їй було 48 років. Після закінчення юридичної школи вона почала працювати в нью-йоркській юридичній фірмі Julien, Schlesinger & Finz. Там їй доручили справу 25-річної соціальної працівниці Джойс Біхлер, яка вижила після рідкісного раку — світлоклітинної аденокарциноми піхви та шийки матки. Хвороба була спричинена препаратом діетилстилбестролом (DES), який її мати приймала під час вагітності для запобігання викидню.

У 18 років Біхлер перенесла радикальну гістеректомію, під час якої їй видалили яєчники, фаллопієві труби та дві третини піхви. Вона була однією з тисяч жінок, відомих як «доньки DES», які страждали від раку та безпліддя через те, що їхні матері приймали цей препарат. Біхлер подала позов проти компанії Eli Lilly — одного з найбільших виробників цього препарату.

Наприкінці 1960-х років почали діагностувати випадки світлоклітинної аденокарциноми у молодих жінок, матері яких приймали DES. У 1971 році Управління з продовольства і медикаментів США (FDA) заборонило лікарям призначати цей препарат. На той час, за даними Національного інституту раку, приблизно від 5 до 10 мільйонів людей — жінки, яким його призначали, та їхні діти — зазнали впливу DES.

Коли справа Біхлер дійшла до суду в 1979 році, це був лише один із багатьох позовів, поданих протягом років. Однак жоден з них не був успішним через складність визначення конкретного виробника препарату в кожному випадку, оскільки DES виготовляли близько 300 компаній.

Команда Біхлер представила новаторський аргумент: усі виробники несуть спільну відповідальність за препарат та його наслідки. Після п'яти днів обговорення присяжні погодились, і Біхлер присудили 500 000 доларів компенсації.

Роль Шейнвальд була вирішальною. За словами Біхлер: «Я була сором'язливою молодою жінкою, коли всі ці чоловіки обговорювали мої інтимні органи публічно, і це було приголомшливо. Я була нажахана. Сибіл була єдиною жінкою. Вона бачила мене, тримала за руку і розуміла, що поставлено на карту».

На четвертий день обговорення присяжних Eli Lilly запропонувала Біхлер угоду на 100 000 доларів. Більшість її команди радила прийняти пропозицію. Однак Шейнвальд підтримала рішення Біхлер відмовитися від угоди, що врешті-решт призвело до перемоги в суді.

Ця справа стала знаковою — вердикт залишився в силі після апеляції Lilly — і її успіх означав, що тисячі жінок могли подавати позови в судах по всій країні. Біхлер опублікувала мемуари про свій досвід «Донька DES» у 1981 році.

Після цього Шейнвальд стала непохитною захисницею жіночого здоров'я, борючись проти несправедливості в системі охорони здоров'я та безвідповідальності компаній, які продавали небезпечні продукти для жінок.

На початку 1980-х років вона відкрила власний офіс і стала провідною адвокаткою для «доньок DES». Протягом наступних чотирьох десятиліть вона успішно представляла інтереси сотень жінок. У 1996 році вона виграла колективний позов про створення фонду для «доньок DES», який фінансувався виробниками препарату і покривав медичні витрати, консультації та просвітницьку програму.

Але DES був не єдиним небезпечним продуктом, за який вона допомагала жінкам отримати компенсацію. Шейнвальд представляла жінок, у яких силіконові грудні імплантати викликали автоімунні проблеми, тих, хто постраждав від внутрішньоматкового контрацептиву Dalkon Shield, який спричиняв інфекції тазових органів та безпліддя, а також тих, хто постраждав від Норпланту — підшкірного контрацептиву тривалої дії.

Вона також читала лекції про небезпеку Депо-Провери — іншого контрацептиву тривалої дії, пов'язаного з раком у лабораторних тварин. Цей препарат десятиліттями призначали жінкам у близько 80 країнах, включаючи США, де його давали бідним, представницям меншин та жінкам з інвалідністю, що Шейнвальд розглядала як згубну форму контролю над населенням.

«Розробка контрацептивів завжди означала ліки та пристрої для жінок», — сказала Шейнвальд в усній історії, записаній організацією Veteran Feminists of America у 2019 році. «Ми платимо своїми податками за дослідження і своїми життями за результати».

Шейнвальд здобула ступінь магістра з історії в Колумбійському університеті в 1972 році. Того ж року вона отримала грант на створення усної історії споживчого руху та заснування Центру вивчення споживчого руху, яким керувала до 1978 року. Вона вступила до Нью-Йоркської школи права як студентка вечірнього відділення у віці 44 років і отримала юридичну освіту в 1976 році.

До самої смерті Шейнвальд продовжувала передавати справи іншим юристам. У 2016 році вона сказала: «Я знаю, що у мене попереду ще кілька років роботи, оскільки моя практика полягає в поданні позовів проти корпоративної Америки від імені жінок. І, на жаль, у мене ніколи не буде нестачі справ».