Посів місцевих рослин контролює однорічні інвазивні види

Довготривале дослідження угорських науковців показало, що висівання місцевих рослин може ефективно зменшити кількість однорічних інвазивних видів у відновлених піщаних степах, проте багаторічні інвазивні рослини залишаються стійкою проблемою. Дослідники спостерігали за вісьмома ділянками протягом 25 років і виявили, що хоча однорічні інвазивні види зменшувалися, особливо при висіванні місцевих рослин, багаторічні продовжували збільшуватися незалежно від застосованих методів відновлення.

Дослідження було опубліковане у журналі Biological Invasions і проводилося Дослідницькою групою з екології відновлення HUN-REN, CER-IEB. Науковці моніторили зміни рослинності протягом 17−25 років на восьми ділянках відновлення, які піддавалися різним втручанням: висіванню місцевих видів, скошуванню та внесенню вуглецевих добавок.

Метою дослідження було з'ясувати, як ці методи впливають на чисельність однорічних та багаторічних інвазивних чужорідних рослин з часом, а також як чисельність інвазивних видів у стометровій буферній зоні впливає на динаміку інвазії на ділянках відновлення.

Результати виявилися обнадійливими щодо однорічних інвазивних видів. У більшості випадків їх покриття зменшувалося з часом, особливо коли застосовувалося висівання місцевих рослин. Висівання виявилося найефективнішим методом пригнічення цих швидко поширюваних короткоживучих видів. Однак ситуація з багаторічними інвазивними видами була іншою.

Ці види продовжували збільшувати своє покриття протягом десятиліть, незалежно від того, які методи відновлення застосовувалися або яка була чисельність інвазивних видів у стометровому радіусі від ділянок. Несподівано дослідження показало, що безпосередній місцевий тиск інвазії мав незначну пояснювальну силу, що свідчить про те, що більш широкі процеси на рівні ландшафту та далеке розповсюдження можуть відігравати важливішу роль у формуванні результатів інвазії.

Скошування, хоча часто використовується при відновленні для контролю чагарників, бур'янів або інвазивних видів, виявилося потенційно сприятливим для встановлення інвазивних видів, відкриваючи «вікна колонізації» для опортуністичних видів, які вже присутні в ландшафті.

Автори підкреслюють, що сучасні підходи до відновлення недостатні для вирішення довгострокової загрози, яку становлять багаторічні інвазивні види. Після встановлення ці види надзвичайно важко викорінити, і їх зростаюче домінування може підірвати біорізноманіття та успіх екологічного відновлення.

Це підкреслює нагальну потребу в більш проактивних, видоспецифічних стратегіях, які враховують особливості життєвого циклу та механізми розповсюдження проблематичних багаторічних видів. Дослідники наголошують, що необхідно розробити нові підходи, які б ефективно боролися з багаторічними інвазивними рослинами на ранніх стадіях їх встановлення.

Зрештою, дослідження закликає до зміни планування відновлення — від перспективи, орієнтованої на окремі ділянки, до більш інтегрованого підходу на рівні ландшафту. Ефективне відновлення степів повинно враховувати не лише те, що відбувається в межах цільової території, але й більш широкий екологічний контекст: доступність місцевих та інвазивних пропагул, режим порушень та довгострокову стійкість місцевих спільнот.

Дослідження також показало, що місцевий тиск інвазії в межах 100 метрів мав незначний вплив, що свідчить про те, що більш широкі ландшафтні фактори відіграють ключову роль в інвазії. Це означає, що для успішного відновлення степів необхідно розглядати не лише локальні умови, але й стан навколишніх територій та їх потенціал як джерела інвазивних видів.

Науковці підкреслюють, що скошування може навіть сприяти інвазивним видам, створюючи можливості для їх встановлення. Це важливе спостереження для практиків відновлення, які часто використовують скошування як метод контролю небажаної рослинності.

Дослідження висвітлює, що сучасні методи недостатні для контролю багаторічних інвазій, і закликає до проактивних, видоспецифічних стратегій та перспективи відновлення на рівні ландшафту. Це означає необхідність розробки нових підходів, які б враховували особливості кожного інвазивного виду та його взаємодію з навколишнім середовищем.

Результати цього довготривалого дослідження мають важливе значення для практики екологічного відновлення степових екосистем не лише в Угорщині, але й в інших регіонах світу, де піщані степи піддаються інвазії чужорідних видів рослин.