Просто відкласти смартфон подалі не допоможе

У сучасному світі смартфони стали невід’ємною частиною нашого життя. Вони супроводжують нас усюди — на роботі, вдома, у транспорті. Проте їхня присутність часто заважає зосередитися на важливих завданнях. Багато людей помічають, як рука сама тягнеться до телефона, щоб перевірити повідомлення чи погортати стрічку соціальних мереж. Чи може просте рішення — відкласти гаджет подалі — допомогти уникнути цього відволікання? Нове дослідження, проведене Максі Хайтмаєром із Лондонської школи економіки, ставить під сумнів ефективність такого підходу.

Хайтмаєр, який раніше вивчав поведінку людей із телефонами, зазначає, що в середньому ми взаємодіємо зі своїми пристроями кожні п’ять хвилин. Це може бути швидкий погляд на екран, відповідь на повідомлення чи перегляд новин. Такі дії здаються невинними, але вони здатні суттєво підірвати нашу продуктивність. Щоб перевірити, чи можна зменшити цей вплив, дослідник провів експеримент за участю 22 осіб — студентів університетів та офісних працівників віком від 22 до 31 року. Учасники працювали за ноутбуками в ізольованій кімнаті, виконуючи свої звичні завдання.

Експеримент складався з двох етапів. Першого дня учасники тримали свої телефони в межах досяжності — на столі поруч із собою. Другого дня їх попросили розмістити гаджети на іншому столі, за 1,5 метра від робочого місця. Це відстань, яка вимагала від них вставати, щоб перевірити пристрій. Хайтмаєр уважно фіксував, як змінювалася поведінка людей у цих умовах, зокрема скільки часу вони витрачали на дозвілля замість роботи.

Результати виявилися дещо несподіваними. У перший день учасники в середньому витрачали 23 хвилини на розваги зі смартфоном — гортання соціальних мереж, ігри чи перегляд контенту. Коли ж телефон був відкладений на відстань, цей час скоротився до 16 хвилин. На перший погляд, це могло б свідчити про успіх стратегії. Проте загальна продуктивність не зросла. Чому? Тому що учасники просто переключили свою увагу на ноутбуки. Замість того, щоб більше працювати, вони почали витрачати більше часу на ті самі розважальні активності — переважно гортання соціальних мереж — уже на іншому пристрої. «Ви можете рідше брати телефон до рук, але бажання безцільно гортати стрічку просто переміщується на ноутбук», — пояснює Хайтмаєр.

Цей висновок підкреслює важливу деталь: проблема не в самому пристрої, а в тому, що ми з ним робимо. «Відволікання викликає не гаджет як такий, а діяльність, яку ми через нього виконуємо — чи то соціальні мережі, чи азартні ігри, чи щось інше в інтернеті», — коментує Даант’є Деркс, дослідниця з Університету Еразма в Роттердамі. Її слова вказують на те, що боротьба з відволіканням потребує глибшого підходу, ніж просто фізичне віддалення телефона.

Експеримент Хайтмаєра також відображає реальні звички людей. Він згадує, як часто люди намагаються самостійно впоратися з тягою до телефона: перевертають його екраном вниз, ховають під зошит чи навіть кидають за спину в жесті відчаю. Але ці хитрощі, схоже, не вирішують проблему. Якщо доступ до телефона ускладнений, ми шукаємо альтернативу — і ноутбук, який зазвичай є під рукою під час роботи чи навчання, стає логічним замінником.

Водночас Даант’є Деркс застерігає, що результати цього дослідження не варто сприймати як остаточні. Експеримент проводився в лабораторних умовах, де учасники перебували наодинці в контрольованому середовищі. У реальному житті все інакше: навколо нас є колеги, члени сім’ї, шум і безліч інших факторів, які впливають на нашу поведінку. «Це лише початкові дані. Потрібні масштабніші дослідження, які відстежуватимуть людей у їхньому звичному робочому оточенні, щоб підтвердити ці висновки», — зазначає вона. Динаміка повсякденного життя може суттєво змінити те, як ми реагуємо на віддалення телефона.

Ця робота відкриває ширшу дискусію про те, як технології впливають на нашу увагу та продуктивність. Смартфони й ноутбуки — це лише інструменти, але те, як ми їх використовуємо, формує нашу поведінку. Можливо, замість того, щоб шукати способи фізично ізолювати гаджети, варто зосередитися на самодисципліні чи зміні звичок. Наприклад, обмеження часу на соціальні мережі через спеціальні додатки або свідоме планування перерв може виявитися ефективнішим.

Наразі дослідження Хайтмаєра дає нам привід замислитися: чи справді ми контролюємо свої пристрої, чи це вони непомітно керують нами? І якщо відкладення телефона не вирішує проблему відволікання, то, можливо, настав час шукати відповіді не в зовнішніх обмеженнях, а в нас самих. Наука продовжуватиме досліджувати це питання, але вже зараз очевидно, що технології залишаться з нами — і вчитися співіснувати з ними доведеться кожному.