Радіоактивний спадок Холодної війни: пісок з Сахари приніс до Європи частинки від ядерних випробувань

У лютому 2022 року на європейських автомобілях, будинках і тротуарах осів піщаний пил із Сахари. На перший погляд, це природне явище викликало лише естетичний дискомфорт. Однак науковці, які проаналізували склад цього пилу, виявили радіоактивні частинки. Нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, підтвердило, що цей пісок є частиною глобальної історії ядерних випробувань.

Спершу вчені припустили, що радіоактивне забруднення походить від французьких ядерних випробувань у пустелях Алжиру, які проводилися в 1960-х роках. Проте детальний аналіз із використанням передових моделей атмосферного руху та спектрометрії вказав на інше джерело.

Основна підказка полягала у співвідношенні ізотопів плутонію-240 та плутонію-239. У пробах піску, зібраного в різних куточках Європи, це співвідношення було дуже подібним до того, яке характерне для ядерних вибухів США та СРСР часів Холодної війни. Ці країни використовували інші технології ядерної детонації, ніж Франція, що дозволило науковцям зробити висновок про справжнє джерело радіоактивних частинок.

Хоча рівень радіоактивності виявлених частинок значно нижчий за небезпечний для здоров’я людини, дослідження відкриває нову сторінку в розумінні довготривалих наслідків ядерної епохи. Атмосферні ядерні випробування, проведені десятиліття тому, продовжують впливати на екосистеми, навіть у регіонах, що знаходяться за тисячі кілометрів від місця вибухів.

«Це яскраве нагадування про те, як глобальні процеси впливають на нашу планету, — зазначає доктор Цюй Ян, один з авторів дослідження. — Навіть після десятиліть після завершення ядерних випробувань їхні наслідки залишаються у вигляді радіоактивних слідів, які подорожують із пиловими бурями».

Як пісок із Сахари потрапив до Європи?

Щороку пустеля Сахара є джерелом сотень мільйонів тонн піску, який переносять вітри через Атлантику, Європу та навіть до Арктики. У лютому 2022 року аномальні атмосферні явища спричинили сильну піщану бурю, яка підняла величезні об’єми піску з південної частини Алжиру. Через кілька днів ця хмара накрила Іспанію, Францію, Німеччину та інші країни Європи, вкриваючи їх тонким шаром золотисто-коричневого пилу.

Дослідження свідчать, що саме цей регіон Алжиру був ключовою точкою для атмосферних ядерних випробувань. Попри те, що більшість радіоактивних частинок осіла неподалік місця вибухів, частина з них увійшла до глобального кругообігу.

Для аналізу походження радіоактивних частинок науковці поєднали дані атмосферних моделей і результати хімічного аналізу зразків. Вони визначили, що ці частинки є «спадком» не лише французьких, а й американських і радянських випробувань.

Окрім аналізу піску, дослідники використовували нестандартні підходи для відстежування радіоактивного забруднення. Наприклад, у Швеції команда науковців звернулася до місцевих грибників із проханням надсилати їм зразки лисичок, які могли накопичувати радіоактивні елементи.

Наслідки для майбутнього

Результати цього дослідження підкреслюють важливість глобального моніторингу радіоактивного забруднення. Навіть через десятиліття після завершення Холодної війни її «спадок» залишається в повітрі, ґрунті й навіть харчових продуктах.

Це також виклик для сучасних політиків і екологів. Хоча рівень радіації виявлених частинок не загрожує здоров’ю, факти продовження циркуляції цих елементів свідчать про необхідність нових міжнародних зусиль для подолання наслідків ядерних випробувань.

Науковці підкреслюють, що це дослідження є лише початком. Наступні етапи мають включати більш детальний моніторинг регіонів, які потенційно можуть бути джерелами подібного забруднення, та розробку технологій для мінімізації його наслідків.