Рідкісні кадри: чотири снігових леопарди помічені в горах Пакистану

У віддалених горах північного Пакистану вдалося зафіксувати надзвичайно рідкісне явище: снігову леопардику разом із трьома її дитинчатами, що пробираються крізь глибокий сніг. Ці унікальні кадри, зняті 13 березня в селі Хуше, що розташоване в Центральному Каракорумському національному парку в регіоні Гілгіт-Балтистан, стали справжньою сенсацією для науковців і природоохоронців. Автором відео є Сахават Алі, місцевий єгер, який протягом двох тижнів відстежував сліди лап цих невловимих тварин, відомих як «пугмарки».

«Побачити чотирьох снігових леопардів одночасно — це велика радість, адже це свідчить про зростання їхньої популяції», — розповів Алі в інтерв’ю виданню Live Science. За його словами, наприкінці лютого він почав помічати сліди снігових леопардів поблизу села. Одного дня, перебуваючи на даху свого будинку, він скористався біноклем, щоб оглянути гори, і помітив самку разом із трьома дитинчатами. «Я швидко наблизився і зняв їх на відео з відстані приблизно 250 метрів», — додав єгер.

Снігові леопарди (Panthera uncia) — це надзвичайно потайливі великі коти, які мешкають у гірських районах 12 країн Центральної та Східної Азії. Їхнє біле хутро робить їх практично невидимими на тлі засніжених вершин, що ускладнює спостереження за ними. За даними Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), понад 70% їхнього природного середовища залишається недослідженим, що лише підкреслює унікальність таких знахідок. Ці тварини зазвичай ведуть одиначий спосіб життя, тож спостереження за групою з чотирьох особин є винятковою подією.

«У нашому селі Хуше ми звикли бачити снігових леопардів, але ніхто, навіть старійшини, з якими я розмовляв, ніколи не бачив чотирьох разом», — поділився Алі в інтерв’ю CNN. За даними WWF, самки снігових леопардів зазвичай народжують від одного до п’яти дитинчат у кожному приплоді. У віці трьох місяців малюки починають супроводжувати матір поза межами лігва, навчаючись полювати в суворих гірських умовах. Вони залишаються з матір’ю до досягнення майже дворічного віку, як зазначає зоопарк Сан-Дієго.

Ця подія стала не лише приводом для захоплення, а й важливим сигналом для науковців, які вивчають стан популяції снігових леопардів. Цей вид вважається вразливим до вимирання: за оцінками WWF, у світі залишилося від 4 000 до 6 000 особин. Зростання чисельності в районі долини Хуше може свідчити про ефективність природоохоронних заходів, які впроваджуються місцевими організаціями. Балтистанська організація зі збереження та розвитку дикої природи (BWCDO), яка опублікувала відео Алі на своїй сторінці у Facebook, назвала цю подію позитивним результатом багаторічних зусиль із захисту снігових леопардів у регіоні.

Проте, незважаючи на такі обнадійливі знахідки, снігові леопарди все ще стикаються з численними загрозами. Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP) зазначає, що браконьєрство, фрагментація середовища проживання, зменшення кількості здобичі та зміни клімату залишаються ключовими факторами, які загрожують існуванню цього виду. У горах Пакистану, де кліматичні зміни призводять до танення снігового покриву, а людська діяльність дедалі більше проникає в дикі території, збереження природного балансу стає дедалі складнішим завданням.

Для місцевих громад, таких як жителі Хуше, снігові леопарди є не лише частиною екосистеми, а й символом дикої природи, що потребує захисту. Сахават Алі, який присвятив тижні відстеженню цих тварин, уособлює приклад того, як тісна співпраця між місцевими жителями та природоохоронними організаціями може приносити реальні результати. Його відео стало не лише науковим документом, а й джерелом натхнення для тих, хто бореться за збереження одного з найзагадковіших видів великих котів на планеті.

Ця подія нагадує, що навіть у найвіддаленіших куточках світу природа здатна дивувати й давати надію. Утім, для забезпечення майбутнього снігових леопардів необхідні скоординовані зусилля на міжнародному рівні, адже їхнє виживання залежить від здатності людства протистояти глобальним екологічним викликам. Наразі ж кадри з Пакистану залишаються яскравим прикладом того, як наполегливість і любов до природи можуть відкривати нові сторінки в історії збереження дикої фауни.