Рідкісні люди, яким потрібно лише кілька годин сну

Вважається, що для здорового життя необхідно спати від семи до дев'яти годин щоночі. Проте існує невелика група людей, яким вистачає всього 4−6 годин сну, і вони при цьому залишаються енергійними та продуктивними. Вчені називають їх «природними короткосплячими» та вивчають їхні генетичні особливості.

Дослідження показали, що короткосплячі люди не страждають від негативних наслідків, які зазвичай супроводжують недосипання, таких як проблеми з пам’яттю, порушення обміну речовин, серцево-судинні захворювання та депресія. Вчені сподіваються, що розуміння механізмів їхнього сну допоможе розробити нові методи покращення якості відпочинку для всіх людей.

Науковці з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско під керівництвом невролога Луї Птачека та генетика Ін-Хуей Фу виявили, що природні короткосплячі мають мутації в кількох генах. Першим таким відкриттям стала мутація у гені DEC2, яка допомагає контролювати рівень орексину — гормону, що підтримує стан бадьорості. Інші дослідження показали, що у таких людей також можуть бути мутації в генах ADRB1, NPSR1 та GRM¹, які впливають на структури мозку, що регулюють сон.

Проведені експерименти на мишах підтвердили, що ці мутації дійсно сприяють скороченню потреби у сні. Наприклад, миші з мутацією у гені ADRB1 прокидалися легше та довше залишалися активними. Також дослідження показали, що короткосплячі мають вищий рівень стійкості до стресу та навіть можуть мати захист від нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Альцгеймера.

Сучасна наука розглядає сон не просто як період відпочинку, а як активний процес, під час якого мозок очищається від токсинів, закріплюються спогади, а організм відновлюється. Традиційна модель сну базується на двох процесах: циркадних ритмах, які керуються зовнішніми чинниками (наприклад, світлом), та механізмі гомеостатичного сну, що залежить від часу неспання. Проте дослідники припускають, що існує третій фактор — поведінковий драйв, який змушує короткосплячих залишатися активними, всупереч короткій тривалості сну.

Однак ефективність їхнього сну досі залишається загадкою. Вчені припускають, що у короткосплячих може бути більше глибоких фаз сну або покращений механізм очищення мозку від шкідливих речовин. Деякі експерименти показали, що під час їхнього сну мозок активніше використовує цереброспінальну рідину для видалення токсинів.

Наразі дослідники продовжують вивчати короткосплячих за допомогою аналізу мозкових хвиль та генетичних досліджень. Вони також розглядають можливість використання аудіо-стимуляції (наприклад, рожевого шуму), щоб покращити глибокий сон у звичайних людей.

Попри це, вчені застерігають від спроб скоротити тривалість сну штучно. Вони радять кожній людині орієнтуватися на власні потреби у відпочинку. «Говорити, що всі повинні спати вісім годин — це те саме, що вимагати, щоб усі люди мали зріст 1,78 м», — зазначає Птачек.

Таким чином, природні короткосплячі не просто руйнують уявлення про стандартні потреби у сні, а й можуть допомогти вченим зрозуміти, як покращити якість сну для всіх людей. Їхня унікальна здатність може відкрити нові горизонти у медицині, нейробіології та навіть у покращенні тривалості життя.