Росія застосовує хімічну зброю в Україні: проблеми захисту людей
Дослідження вчених з Української військово-медичної академії виявили системне використання Росією хімічних боєприпасів проти України та проблеми захисту військових.
На тлі повномасштабного вторгнення Росії на територію України, яке триває з лютого 2022 року, з’явилися нові виклики для сил оборони країни. Дослідження розкриває факти системного використання хімічної зброї російськими військами. Автори роботи — науковці з Української військово-медичної академії (В.Л. Савицький, Л.А. Устінова, В.Л. Богаєнко, В.І. Сагло, В.М. Шмиголь, О.А. Євтодьєв) та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Є.В. Гаврилко) — проаналізували понад 1300 випадків ураження бойовими отруйними речовинами (БОР) за період з грудня 2022 по березень 2024 року. Дослідження проводилося в Київських установах на основі даних робочої групи, яка вивчала медично-евакуаційні заходи в зоні бойових дій.
Хто стоїть за цією загрозою? Згідно з висновками вчених, Росія, попри заяву про знищення своїх запасів хімічної зброї у 2017 році та членство в Конвенції про її заборону, активно застосовує несмертельні отруйні речовини подразнювальної дії. Такі речовини, зазвичай призначені для придушення масових заворушень, у воєнних умовах класифікуються як хімічна зброя, що є порушенням міжнародного права.
Частота хімічних атак зростає: якщо у лютому 2023 року фіксувалося щонайменше 4 випадки на місяць, то до березня 2024 року їхня кількість сягнула рекордних 302. У середньому щодня реєструють від 6 до 9 інцидентів. Російські війська використовують газові гранати, саморобні вибухові пристрої та скидають хімічні боєприпаси з дронів, часто після розвідки безпілотниками, націлюючись на укриття українських солдатів.
Ураження подразнювальними речовинами викликає печіння в очах, сльозотечу, утруднене дихання, а в окремих випадках — почервоніння шкіри та пухирі. Тактика супроводжується артилерійськими обстрілами або атаками БПЛА, що посилює паніку серед особового складу. Де найбільше страждають захисники? Дослідження не уточнює конкретні локації, але наголошує, що проблема охоплює всю лінію фронту, де діють українські війська.
Аналіз виявив низку прогалин: відсутність систематичного моніторингу хімічної обстановки, незадовільне забезпечення засобами індивідуального захисту (масками, костюмами), а також брак антидотів для протидії нервово-паралітичним речовинам, які можуть бути застосовані в майбутньому. Виявлення атак відбувається лише візуально — за звуком вибуху, кольоровим димом чи запахом, що ускладнює своєчасну реакцію. Інженерні укріплення не враховують хімічних загроз, а знання особового складу про дії в умовах зараження залишаються обмеженими. Медична служба також не готова: відсутні резерви медичних ресурсів, а поранених на етапах евакуації не захищають від повторного впливу.
Вчені пропонують кілька напрямів. По-перше, гармонізація нормативної бази Збройних сил України зі стандартами НАТО, що вже частково реалізовано через розробку доктринальних документів, таких як «Медичний захист військ в умовах хімічних, біологічних, радіаційних та ядерних загроз» (2024). По-друге, перегляд вмісту аптечок — додавання антидотів, зокрема проти фосфорорганічних сполук (ФОР), як у комплектах MARK I чи ATNAA, що використовуються в США. По-третє, створення запасів засобів захисту через закупівлі в країнах НАТО або гуманітарну допомогу, адже в Україні виробництво антидотів відсутнє. Довгостроково автори радять залучити профільні наукові установи до розробки вітчизняних засобів захисту та провести перепідготовку медичного персоналу.
