Російська хвороба нещадно вбиває бегемотів: понад 50 тварин вже мертві

Національний парк Вірунга, розташований на сході Демократичної Республіки Конго (ДРК) і відомий своїм неймовірним біорізноманіттям, зіткнувся з новою серйозною загрозою. Директор парку, Еммануель Де Мероде, повідомив про масову загибель тварин, спричинену спалахом сибірки. За останніми даними, щонайменше 50 бегемотів, а також деяка кількість буйволів, стали жертвами цієї небезпечної інфекційної хвороби. Лабораторні тести підтвердили, що причиною смерті є саме сибірка, хоча точне джерело зараження поки що залишається нез'ясованим. Ситуація викликає глибоке занепокоєння як у природоохоронців, так і у місцевих громад, адже трупи тварин були помічені у водах річки Ішаша, яка є важливою водною артерією регіону і живить одне з Великих африканських озер — озеро Едуард.

Перші ознаки лиха були помічені рейнджерами парку приблизно п'ять днів тому, коли вздовж річки Ішаша, що утворює природний кордон між ДРК та Угандою і протікає через територію, частково контрольовану повстанськими угрупованнями, почали з'являтися трупи бегемотів. Знімки, поширені адміністрацією парку, демонструють моторошну картину: нерухомі туші гігантських тварин лежать на боці або спині у воді, або ж застрягли серед рослинності на мулистих берегах річки. Ця масова загибель є нищівним ударом для парку, який протягом останніх десятиліть докладав титанічних зусиль для відновлення популяції бегемотів. Через браконьєрство та збройні конфлікти, що вирували в регіоні на зламі століть, популяція цих величних тварин скоротилася з понад 20 000 до критичних кількох сотень особин станом на 2006 рік. Завдяки наполегливій роботі природоохоронців, їхню чисельність вдалося збільшити приблизно до 1200 особин. Втрата понад 50 тварин за такий короткий проміжок часу ставить під загрозу роки копіткої праці та є серйозною втратою для біорізноманіття парку.

Сибірка (антракс) — це гостре інфекційне захворювання, яке зазвичай викликається бактерією Bacillus anthracis. Ці бактерії існують у природі у вигляді спор, які можуть зберігатися в ґрунті десятиліттями, залишаючись життєздатними та небезпечними. Дикі тварини, особливо травоїдні, найчастіше заражаються, вдихаючи спори разом із пилом під час випасу, або споживаючи забруднені ґрунтом рослини чи воду. Потрапивши в організм, спори активуються, бактерії починають розмножуватися і виробляти потужні токсини, які вражають різні системи організму, часто призводячи до швидкої загибелі тварини. Хвороба є зоонозною, тобто може передаватися від тварин до людини, хоча випадки передачі від диких тварин до людей є відносно рідкісними і зазвичай пов'язані з контактом із зараженими тваринами або їхніми продуктами.

У відповідь на спалах, Конголезький інститут охорони природи (ICCN) опублікував офіційне попередження для місцевих жителів, закликаючи їх уникати будь-якого контакту з дикими тваринами в ураженому районі та обов'язково кип'ятити воду з місцевих джерел перед вживанням, щоб мінімізувати ризик зараження. Директор парку Еммануель Де Мероде підтвердив, що на місці працює спеціальна команда. Основним завданням зараз є локалізація спалаху та запобігання його подальшому поширенню. Це включає спроби витягти трупи тварин з води та безпечно їх поховати. Однак, виконання цього завдання ускладнюється низкою факторів. «Це складно через брак доступу та логістики», — зазначив Де Мероде в коментарі Reuters. «Ми маємо засоби для обмеження поширення (хвороби)… шляхом поховання їх [трупів] з використанням каустичної соди [для нейтралізації спор]». Відсутність важкої техніки, зокрема екскаваторів, та складна безпекова ситуація в регіоні, де діють озброєні групи, значно ускладнюють операцію.

Наслідки спалаху вже відчуваються нижче за течією. Річка Ішаша впадає в озеро Едуард, і місцеві жителі повідомляють про виявлення трупів бегемотів і там. «Понад 25 тіл бегемотів плавають у водах озера, від Кагезі до Ньякакоми», — повідомив Томас Камбале, лідер громадянського суспільства в Ньякакомі. Це свідчить про потенційно ширше розповсюдження спор сибірки водним шляхом, що створює додаткові ризики для екосистеми озера та здоров'я людей, які залежать від його ресурсів.

Національний парк Вірунга, що є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — це величезна територія, яка охоплює густі тропічні ліси, савани, болота, гірські масиви з льодовиками та активними вулканами. Він вважається найбагатшим на біорізноманіття заповідником Африки, де мешкає більше видів птахів, рептилій та ссавців, ніж у будь-якій іншій охоронюваній зоні світу, включаючи знаменитих гірських горил. Однак, унікальна природа парку постійно перебуває під загрозою через нестабільну ситуацію в регіоні. З часів громадянських воєн, що точилися на межі XX та XXI століть, парк опинився в епіцентрі діяльності численних збройних угруповань, що створює постійну небезпеку для дикої природи, місцевого населення та самовідданих рейнджерів, які ризикують життям для захисту цієї унікальної території. Нинішній спалах сибірки додає ще один складний виклик до вже існуючих проблем, вимагаючи негайних та скоординованих дій в надзвичайно складних умовах. Подальший моніторинг ситуації та зусилля з ліквідації наслідків спалаху будуть критично важливими для збереження унікальної фауни Вірунги.