Розкопки курганів біля Калинівки: нові знахідки бронзової доби

Унікальні археологічні знахідки пролили світло на життя давніх спільнот Північного Приазов’я. Вчені дослідили чотири кургани поблизу села Калинівка, розташованого на сході Маріуполя в Донецькій області. Роботи проводились у рамках експедицій 1985 та 1989 років, а їхні результати опубліковано в науковому журналі «Археологія» за перший квартал 2025 року.

Дослідження охопили поховання, датовані від ранньої бронзової до ранньої залізної доби, розкриваючи ритуали та побут людей, які жили тут тисячі років тому.

Кургани розташовані в заплаві лівого берега річки Кальміус, неподалік від гирла балки Омелькова. Ця територія належить до сучасної Сартанської громади Маріупольського району. За два польові сезони археологи виявили 31 поховання, які представляють різні культури. Найдавніші належать до ямної культури — їх знайдено десять. Ця культура, поширена в степах Приазов’я, асоціюється з пізнім етапом розвитку скотарських спільнот. Поховання містили останки, часто посипані вохрою, а в одному з них виявили бронзовий ніж у дерев’яних піхвах — рідкісний артефакт, що свідчить про майстерність обробки металу.

Дванадцять поховань віднесено до катакомбних культур, серед яких виділяються інгульська та донецька. Ці знахідки демонструють різноманітність похоронних традицій: від овальних камер з вертикальними положеннями небіжчиків до складних катакомб із вхідними шахтами. В одному з поховань інгульської культури знайшли керамічний горщик з орнаментом у вигляді ялинки, що вказує на високий рівень гончарного мистецтва. Донецька катакомбна культура представлена рідкісним горщиком, який археологи пов’язують із типами, відомими на східній периферії цього регіону.

Сім поховань належать до зрубної культури, яка домінувала в пізній бронзовій добі. Ці комплекси вирізняються простотою конструкцій — зазвичай це ями, вириті в уже існуючих курганах. Скелети лежали в скорченому положенні, часто з керамічними посудинами біля голови чи грудей. Такі ритуали відображають стандартні традиції зрубної спільноти, що охоплювала широкі території степу. Знахідки підтверджують, що досліджені кургани належать до третього, пізнього етапу розвитку цієї культури в Приазов’ї.

Два поховання датовані ранньою залізною добою. Одне з них інтерпретовано як кіммерійське, типу Новочеркаськ, із витягнутим положенням небіжчика та західною орієнтацією, що відповідає хронології 750–650 років до нашої ери. Інше належить до ранньосарматського періоду (II–I століття до нашої ери) і має північну орієнтацію. Обидва комплекси містили скромний інвентар, зокрема дрібні скляні намистини, що ускладнює точніше датування, але підкреслює зв’язки з іншими регіонами Північного Причорномор’я.

Особливу увагу дослідники звернули на вплив війни на археологічну спадщину регіону. Кургани, розташовані на вододільних хребтах, часто зазнавали руйнувань через їхнє використання як оборонні позиції. Знищення музеїв у Маріуполі, зокрема краєзнавчого, призвело до втрати частини колекцій, зібраних під час експедицій. Це актуалізувало потребу в публікації збережених матеріалів, щоб урятувати знання про минуле Приазов’я.

Робота велася з використанням важкої техніки, зокрема бульдозерів, для зняття шарів ґрунту. Стратиграфічні профілі допомогли простежити етапи формування курганів, а знахідки аналізувалися за типологічними ознаками. Результати доповнюють картину культурного розвитку регіону, показуючи його як важливий осередок взаємодії різних традицій від бронзової доби до раннього заліза.

Дослідження провели В’ячеслав Забавін, доктор філософії, доцент Маріупольського державного університету та співробітник Інституту археології Словацької академії наук у Нітрі, а також Сергій Небрат, магістр історичних наук і заступник керівника археологічної експедиції Маріупольського державного університету. Їхня праця є частиною зусиль зі збереження спадщини Північного Приазов’я, попри виклики війни та руйнування.