Розкрито таємниці бронзової доби: вчені визначили кордони держави Ель-Аргар

Дослідники з Автономного університету Барселони (UAB) та Інституту соціальної антропології Макса Планка визначили політичні та економічні кордони, що відокремлювали Ель-Аргар, який широко вважається першим державним суспільством на Іберійському півострові, від сусідніх спільнот бронзової доби в Ла-Манчі та Валенсії близько 4000 років тому. Ці сусідні групи з менш централізованими соціальними структурами мали складні взаємодії з більш ієрархічним аргарським суспільством.

Дослідження, опубліковане в журналі Journal of Archaeological Method and Theory, ґрунтується на детальному аналізі виробництва та розповсюдження кераміки в північній Мурсії. Ця область слугувала культурним кордоном між Ель-Аргаром та спільнотами бронзової доби Валенсії та Ла-Манчі (2200–1550 рр. до н.е.). Вивчаючи способи виготовлення та поширення керамічних виробів, дослідники змогли простежити закономірності взаємодії та визначити кордони між цими суспільствами. Їхні висновки пропонують нові погляди на появу ранніх державних систем у доісторичній Європі та можуть допомогти виявити подібну прикордонну динаміку в інших сучасних культурах.

«Будь-яка спроба зрозуміти консолідацію перших держав у недавній передісторії повинна враховувати, як створювалися та підтримувалися політичні кордони. Тим не менш, в археології кордонам приділялося відносно мало уваги, хоча одне з їхніх ключових структуруючих понять, „археологічні культури“, передбачає просторові межі між соціальними, економічними та політичними утвореннями», — пояснює Роберто Ріш, викладач кафедри передісторії UAB та координатор дослідження.

Аналіз дозволив виявити чіткі закономірності взаємодії між основною територією Ель-Аргару та його сусідами, що демонструють існування соціально-економічних та політичних кордонів. «Ми змогли спостерігати активні зони обміну та переговорів, у яких владні відносини та соціальні відмінності можна було простежити через обіг керамічних виробів», — пояснює Адріа Морено Хіль, дослідник Інституту соціальної антропології Макса Планка та Управління культурної спадщини Саксонії-Ангальт, Німеччина, перший автор дослідження.

Виявлені прикордонні території позначені значними відмінностями в глині та керамічних техніках, що використовувалися в різних регіонах басейну річки Сегура. У всіх поселеннях південної половини переважає типова аргарська кераміка, виготовлена з глини, знайденої на відстані понад 100 кілометрів далі на південь, у прибережних горах Мурсії та Альмерії.

Це свідчить про існування мережі розповсюдження аргарської кераміки на регіональному рівні, яку контролювали поселення основної території Ель-Аргару. Натомість у північній частині досліджуваної території спостерігається різноманіття дрібних керамічних виробництв, які використовують місцеву глину.

Такий виразний контраст, зазначають дослідники, мав бути результатом значно різних економічних систем. У той час як Ель-Аргар міг виробляти великі обсяги кераміки поблизу дуже специфічних родовищ глини та розповсюджувати їх на великі відстані, периферійні спільноти продовжували займатися виробництвом в основному домашнього та місцевого масштабу.

«Все це призвело до консолідації асиметричних відносин між групами південно-східної Іберії, що характеризуються перевагою Ель-Аргару не тільки у контролі стратегічних ресурсів, таких як метали, а й щоденних предметів, як кераміка. Встановлення кордонів зрештою слугувало закріпленню цих нерівних відносин, які розвинулися у справжню систему центр-периферія», — підсумовує Адріа Морено Хіль.

Опубліковане дослідження підтверджує трактування аргарського суспільства як високоінтегрованої та уніфікованої політичної та економічної організації, з набагато більш розвиненими мережами циркуляції сировини та продуктів, ніж вважалося раніше. «Ці результати однозначно підтримують гіпотезу про те, що перші державні структури розвинулися близько 1800 року до н.е. в Західній Європі», — каже Роберто Ріш.

До дослідження було відомо, що аргарська культура була експансивним суспільством, яке з відносно невеликої початкової основної території площею приблизно 5 000 квадратних кілометрів, прийшло до контролю великого регіону південно-східного півострова (близько 35 000 квадратних кілометрів).

Однак, конкретна динаміка політичних, економічних та соціальних відносин між Ель-Аргаром та сусідніми групами і те, як ці відносини матеріалізувалися в прикордонній зоні, не були предметом дослідження до цього часу. Хоча важливість кордонів для функціонування держав, таких як Ель-Аргар, була визнана, не було досліджень, присвячених вивченню конкретних прикордонних просторів.

Дослідники застосували інноваційну методологію, що базується на обширних польових дослідженнях, аналізі керамічних матеріалів, включаючи петрографічне дослідження, та просторовому моделюванні за допомогою географічних інформаційних систем (ГІС). Це методологічне поєднання дозволило нанести на карту області виробництва та обігу кераміки з рівнем деталізації, безпрецедентним для Іберійського півострова.

«З методологічної точки зору, наше дослідження демонструє, що аналіз кераміки є ключовим інструментом для розуміння економічних обмінів, соціальних відносин та конфігурації прикордонних просторів між політичними та економічними утвореннями, особливо в контекстах складної та нерівної динаміки, як у цьому випадку», — говорить Карла Гаррідо Гарсія, докторант UAB та співавтор дослідження.

Ця методологія може бути застосована для вивчення інших культур, сучасних Ель-Аргару, таких як Унетицька культура в Центральній Європі та мінойська цивілізація на Криті, щоб краще зрозуміти, як вони структурували та підтримували свої кордони з сусідніми групами. Ці суспільства, як і Ель-Аргар, розвинули складні економічні та політичні системи, динаміка яких ще не була повністю досліджена.